Мікропластик спричинив тромби та погіршив роботу мозку мишей

Мікропластик спричинив формування тромбів у судинах і порушення роботи мозку мишей. Дослідники встановили, що такий ефект мікропластику пов’язаний не безпосередньо з потраплянням його у тканини мозку, а з руйнуванням клітин, які його поглинають і накопичуються в судинах мозку. Це вперше науковці зрозуміли механізм токсичної дії мікропластику на мозок, що дозволить їй протидіяти, якщо уникнути контакту з мікропластиком не вдається. Дослідження опублікували в журналі Science Advances.

Циркуляція крові у мозку мишей до (зліва) та за 10 хвилин після (справа) внутрішньовенного введення частинок мікропластику. Чорний квадрат показує місце у великій судині, де циркуляція крові залишилася на нормальному рівні, а біле коло — місце у меншій судині, де циркуляція значно погіршилася. Huang et al. / Science Advances, 2025

Циркуляція крові у мозку мишей до (зліва) та за 10 хвилин після (справа) внутрішньовенного введення частинок мікропластику. Чорний квадрат показує місце у великій судині, де циркуляція крові залишилася на нормальному рівні, а біле коло — місце у меншій судині, де циркуляція значно погіршилася. Huang et al. / Science Advances, 2025

Звідки мікропластик у мозку?

Мікропластик знаходили вже майже в кожній тканині людського тіла, зокрема в серці, сім’яниках і крові, а наявність мікропластику в бляшках артерій пов’язали з вищим ризиком інфаркту й інсульту. Виявляли його й у мозку, а ще дрібніші частинки пластику — нанопластик — виявилися здатними проходити крізь бар’єр між кров’ю та мозком.

Утім досі було невідомо, як саме мікропластик потрапляє до мозку та як впливає на тканини та розумові здібності. Для того, щоб це з’ясувати, китайські, сінгапурські й американські науковці на чолі з фахівцями з Китайської дослідницької академії наук про довкілля провели дослідження на мишах, чий мозок і кровоносна система подібні на людські.

Як розгледіли мікропластик у мозку мишей?

Для вивчення руху мікропластику в мозку науковці зосередилися на судинах мишей, з яких він міг би потрапити до нервової тканини. Ці судини вивчали за допомогою флуоресцентної мікроскопії крізь отвір у черепі мишей. Зображення судин здорових мишей порівнювали з зображеннями судин мишей, яким давали воду, що містила флуоресцентні частинки мікропластику. Щоб упевнитися в тому, що частинки досягнули мозку мишей, науковці проводили вивчення судин за годину після того, як їм давали пити воду з мікропластиком.

За три години після випивання мишами води з мікропластиком науковці помітили в судинах мозку клітини, які мали флуоресцентне світіння. Як виявилося, це були імунні клітини — нейтрофіли та макрофаги, які поглинули частинки мікропластику, через що й почали світитися під флуоресцентною мікроскопією. Науковці помітили, що ці клітини не просто рухалися в кровоносних судинах, але й стикалися одне з одним у вузьких ділянках судин й утворювали тимчасові скупчення, подібні до тромбів, які виникають через атеросклероз або порушення згортання крові.

Деякі з таких скупчень клітин зберігалися і протягом чотирьох тижнів спостереження за мишами. При цьому найшвидше зникали скупчення клітин, які поглинули найменші частинки мікропластику, тобто розмір частинок впливав на те, як сильно вони порушували циркулювання крові у мозку мишей. Таке порушення спричинило погіршення рухливості, просторової пам’яті, координації та фізичної витримки мишей, а також призвело до зменшення їхньої маси тіла. Але за чотири тижні після початку експерименту, коли в мозку мишей стало менше скупчень клітин, зміни поведінки та розумових здібностей фактично зникли.

Як дослідження впливу мікропластику на мишей допоможе людям?

Науковці зазначають, що отримані на мишах результати не можна прямо переносити на людей. Це тому, що імунна та кровоносна системи людей і мишей значно відрізняються: у людей судини більші, а тому викликані мікропластиком тромби можуть з’являтися та зникати без того, щоб викликати якісь симптоми.

Утім науковці вважають, що мікропластик може становити значну загрозу для людей, які й без того схильні до утворення тромбів, наприклад з атеросклерозом чи історією інсультів у когось в сім’ї. Крім того, в дослідженні використовували тільки один вид мікропластику, полістирен, тоді як люди щодня стикаються з різними його видами. Це збільшує імовірність потрапляння мікропластику в кров і мозок людей, а також — інших видів впливу на здоров’я, які не спостерігали у цьому дослідженні на мишах.

Чим небезпечний мікропластик

😱 Потрапляння мікропластику в ракові клітини, як вважають науковці, може сприяти поширенню пухлин, адже робить видозмінені клітини більш рухливими.

👶 Як встановили дослідники, однорічні діти можуть споживати майже в десять разів більше мікропластику, ніж дорослі, через контакт з пластиковим посудом, іграшками та прорізувачами для зубів.

💧 Для виявлення мікропластику у воді може знадобитися переносний і недорогий мікроскоп, розроблений канадськими інженерами. А зменшити його вміст у воді можна завдяки кип’ятінню.