Медицина
Екологія
Медицина
Екологія

Пластикове забруднення дісталося людської крові

Дослідження нідерландських науковців показало, що людська цільна кров забруднена мікро- й нанопластиком. Так, у крові 17 із 22 людей було знайдено пластикові матеріали, серед яких найпоширенішим був поліетилентерефталат, а в найбільших концентраціях зустрічався поліетилен. Відповідна стаття оприлюднена в журналі Environment International.

Unsplash

Unsplash

Як може бути у крові пластик?

Пластикове забруднення сягнуло такої критичної точки, коли його можна зустріти майже в будь-де. Навіть якщо його явно не помітно, крихітні частинки пластмаси, які звуться мікро- й нанопластиком, проникли чи не в усі природні й штучні середовища. Ми теж неодноразово писали про виявлення пластику в, на перший погляд, несподіваних місцях. Наприклад, на вершині Евересту, в дитячих пляшечках, мідіях, у повітрі над відкритим океаном, ісландському льодовику, тілах морських хребетних тварин та дітей. Останнє викликає особливе занепокоєння, оскільки не відомо, наскільки безпечним є накопичення пластикових частинок в нашому організмі. Але питання привертає дедалі більше уваги вчених, зокрема через свідчення, що пластикові фрагменти можуть проникати усередину клітин і кровоносних судин, поширюючись організмом. Дотепер у крові людей пластик не знаходили, але вчені з Амстердамського вільного університету таки показали, що це було лише питанням часу.

Як і в чиїй крові шукали пластмасу?

Для дослідження використали по два зразки венозної крові 22 дорослих і здорових добровольців із загальної популяції, яку зібрали у скляні контейнери, закриті гумовим корком. Дослідники поставили перед собою завдання дослідити зразки на вміст пластикових частинок, більших за 700 нанометрів, п'яти поширених типів: поліметилметакрилату (PMMA), поліпропілену (РР), матеріалів з полістиреном (PS), поліетилену (РЕ) та поліетилентерефталату (РЕТ). Здійснювали це за допомогою подвійної піролізної газової хроматографії із масспектрометрією, що придатна для якісного та кількісного аналізу таких високомолекулярних нелетких сполук як полімери за продуктами їхнього термічного розпаду. Також науковці застосували додаткові методи, щоб перевірити свої результати, зокрема щодо можливості забруднення зразків пластиком у процесі дослідження.

Скільки пластику в нашій крові?

У крові 17 із 22 учасників, що складають 77 відсотків вибірки, було знайдено пластик у достатній для визначення концентрації. Його кількість сильно залежала від типу матеріалу та донора, але найпоширенішим, що зустрічався у 50 відсотків людей, був РЕТ. У 36 відсотків знайшли PS, у 23 відсотків — РЕ, у 5 відсотків — PMMA, і лише РР не було помічено у жодному зі зразків. Перші за поширеністю три матеріали також виявилися у найбільших концентраціях: для РЕТ показник складав близько 2,4 мікрограма на мілілітр, для PS — 4,8, а для PE — 7,1. Розміри пластикових частинок варіювали між 700 та 500 000 нанометрів.

Концентрація пластикових частинок різних видів у зразках 22 добровольців. Heather A. Leslie et al. / Environment International, 2022

Концентрація пластикових частинок різних видів у зразках 22 добровольців. Heather A. Leslie et al. / Environment International, 2022

Тож вчені вперше показали, що мікро- й нанопластик все ж здатний проникати в кровоносне русло людини. Щодо того, звідки він туди потрапив, зазначають, що скоріше за все, через усі можливі шляхи потроху: із повітря, води, їжі та предметів особистого користування. Наприклад, РЕ може потрапляти із зубних паст, РЕТ — із пляшок для води, PMMA та PS — із полімерних імплантатів та навіть залишків чорнил для татуювань, тощо. Зараз все ще не можна оцінити ризики від пластику в крові, потрібно провести більше досліджень. Зокрема, слід з'ясувати, де саме у крові міститься забруднювач — у плазмі чи клітинах — і чи має це вплив на такі важливі процеси як імунна регуляція та розвиток пов'язаних із цим захворювань.

Із нашого матеріалу «Що таке мікропластик?» ви можете дізнатися більше про те, звідки береться та як впливає на живі організми цей забруднювач.