Корінні парагвайці не проявили тяги до танців та музики. Це суперечить уявленню про універсальність музики в людей

За 43 роки досліджень антропологи не виявили в корінних мешканців Парагваю, народу Аче, схильності до танцю чи співання колискових дітям. Це суперечить усталеному уявленню про те, що музика є універсальною для всіх людей і виникла як еволюційне пристосування для соціалізації. Натомість дослідники вважають, що схильність до спільних танців або співів є навичкою, яку мають винайти, розвинути та поширити народи в процесі свого становлення. Дослідження опублікували в журналі Current Biology.

Спільні танці є поширеними серед корінних народів Північної Америки, наприклад чокто. Choctaw Nation of Oklahoma

Що особливого у тому, що якісь народи не співають колискових?

Як вважають науковці, здатність до музики є універсальною в людській популяції, тобто трапляється серед усіх народів, незалежно від рівня їхнього культурного розвитку. Для того, щоб ця здатність була універсальною, вона має бути вродженою та походити від спільного предка. Одна з гіпотез такого походження говорить про те, що здатність до ритму та музики виникла в давніх приматів для того, щоб демонструвати свою вправність у складних рухах, зокрема лазінні по деревах, після чого почала відігравати соціальну роль.

Спільні танці чи співи та колискові для дітей вважають базовими для людей, адже вони слугують для передачі досвіду, підсилення соціальних зв’язків і турботи про немовлят. Разом із цим, у деяких віддалених племен і народів науковці спостерігали лише обмежену здатність до цих музичних проявів. Виникли різні пояснення такого явища: або схильність до танців і колискових зникла через втрату культурних традицій, або вона не є універсальною для людей і з’являється внаслідок навчання. Крім того, відомо, що мажорні та мінорні ритми в музиці неоднаково сприймаються представниками різних культур. Щоб краще зрозуміти особливості музичної культури у різних народів, науковці університетів Каліфорнії у Девісі та штату Аризона провели дослідження серед віддаленого народу на сході Парагваю.

Чим музична культура мешканців Парагваю відрізнилася від решти світу?

Один з авторів дослідження провів 122 місяці впродовж 1977-2020 років у поселеннях північних Аче, які до 1970-х років були виключно мисливцями-збирачами, та вивчав їхню культуру, зокрема добування та розподіл їжі, шлюбні традиції та особливості музики. Оскільки у цього народу немає упереджень щодо перебування жінок і чоловіків поруч, науковець зміг провести спостереження за різними верствами суспільства Аче, яке за час його дослідження зросло з 547 до 800 осіб.

Єдиними проявами музики, які науковець зафіксував серед Аче, були поодинокі співи та гра на флейті. Дослідник встановив, що серед чоловіків був лише один стиль співу: коротке мелодійне мугикання без слів, після чого короткий немелодійний речитатив тексту про полювання, події у поселенні чи соціальні конфлікти. Серед жінок було три стилі співу, що поєднували мелодійне мугикання та мелодійний спів, однак тема таких співів завжди стосувалася любові до загиблих родичів. Жодної форми спільного співу, крім завезеної місіонерами, серед Аче також не фіксували. А короткі мелодії на флейті, які вони виконують, не супроводжуються співом, на відміну від південних Аче.

Турбота про немовлят (A) і культурні практики, які не збереглися в північних Аче: танці південних Аче (B) і видобування вогню (C). Singh & Hill / Current Biology, 2025

З цього науковці зробили висновок, що північні Аче мають здатність до створення музики, яка, імовірно, є універсальною для всіх народів. Утім через зменшення їхньої популяції, зокрема через поміщення в резервації у 1970-х роках, представники північних Аче втратили такі культурні елементи, як спільні спів і танці та співання колискових для немовлят. Разом із цим, роль у втраті частини навичок відіграло й відділення північних Аче від решти народу, який має багатшу культуру, зокрема, зберіг вміння видобувати вогонь.

Як знання про північних Аче змінюють розуміння розвитку музики?

Дослідження генетичної спорідненості Аче з іншими місцевими народами вказує на те, що предки цих народів були осілими та займалися сільським господарством, а також мали розвинену культуру. Імовірно, в якийсь момент своєї історії відділення північних Аче призвело до критично низької чисельності їхньої популяції, через що нікому було зберігати старі традиції, а також — винаходити нові, такі як спільні співи чи танці.

Оскільки науковці з’ясували, що відсутність танців і колискових у північних Аче пов’язана не з нездатністю створювати музику, а саме зі втратою культурних особливостей, вони запропонували переглянути роль біологічних чинників і культурного обміну у виникненні музики. Як вважають науковці, хоча люди мають еволюційні пристосування до створення музики, такі як приємні відчуття від її прослуховування, окремі її елементи народи можуть створити, видозмінити та поширити, якщо для цього є сприятливі умови.

Наскільки поширена здатність до музики в природі

🐒 Хоча здатність до музики вважали особливістю людей чи принаймні людиноподібних приматів, її виявили у макак, які порухалися в ритм пісень Backstreet Boys.

🐀 Утім відчуття ритму, яке є передумовою музичних здібностей, виявили також у пацюків — вони покивали головою в ритм пісень Lady Gaga та Queen і музики Моцарта.

🦭 Вроджене відчуття ритму знайшли й у тюленів: вони не лише порухалися під ритмічну музику, але й віддали перевагу ритмам зі швидшим темпом.

🐵 А в співах лемурів індрі виявили два види ритмів, які раніше вважали притаманними лише людській музиці.