За допомогою Дуже великого телескопа астрономи отримали нові свідчення про існування близького компаньйона зорі Бетельгейзе, так званого Бетельбадді. Він виявився втричі важчим за Сонце та розташованим на відстані, що в дев’ять разів більша за відстань від Землі до Сонця, від самої Бетельгейзе. І маса, і відстань до зорі-компаньйона виявилися більшими, ніж у попередніх оцінках, але спостереження Дуже великого телескопа є найточнішим із проведених досі. Його результати підтримують гіпотезу астрономів про те, що довгоперіодична змінність яскравості Бетельгейзе може бути пов'язана з орбітальним рухом її компаньйона. Дослідження опублікували в журналі Astronomy & Astrophysics.
Знімок Бетельгейзе з Digitized Sky Survey 2. ESO / Digitized Sky Survey 2 / Davide De Martin
Як компаньйон Бетельгейзе пов’язаний із коливанням її яскравості?
Бетельгейзе — це одна з найближчих до Землі та найвідоміших зір, що належить до класу червоних надгігантів. Уже багато десятиліть астрономи досліджують її незвичайну змінність: окрім короткоперіодичних пульсацій, зоря демонструє коливання яскравості з періодом близько шести років, природа яких досі залишалася загадкою. Одне з найімовірніших пояснень полягає в тому, що ці зміни можуть бути спричинені близьким зоряним супутником. Однак, попри численні спроби, отримати прямі спостережні докази його існування досі не вдавалося.
Використовуючи висококонтрастну зйомку та сучасні алгоритми обробки зображень з Дуже великого телескопа, науковці відшукали слабке джерело випромінювання, приховане в яскравому сяйві надгіганта — кандидата у компаньйони Бетельгейзе. Випромінювання цієї зорі не виявили у вузькосмугових спостереженнях у лінії Hα, що свідчить на користь того, що це, ймовірно, вже сформована зоря головної послідовності. Водночас попередні дослідження свідчили, що компаньйон Бетельгейзе є молодою зіркою, яка ще не почала спалювати водень у своєму ядрі.
Зображення зорі Бетельгейзе та її меншого компаньйона з Дуже великого телескопа. Правіше від нього — зображення лише Бетельгейзе, а ще правіше — сузір'я Оріон, до якого й входить Бетельгейзе. ESO / M. Montargès et al. / N. Rissinger
Астрономи також показали, що самого лише руйнування пилу поблизу компаньйона недостатньо, щоб пояснити довгоперіодичні зміни яскравості Бетельгейзе. Це вказує на те, що змінність, найімовірніше, пов'язана зі складнішою взаємодією супутника з речовиною, яку безперервно втрачає надгігант, і навколозоряним пиловим середовищем. Остаточно підтвердити існування супутника можна буде лише після нових спостережень, коли він зміститься вздовж своєї орбіти та займе інше положення відносно Бетельгейзе. Якщо це підтвердиться, відкриття стане важливим кроком до розуміння причин довгоперіодичної змінності червоних надгігантів, механізмів втрати ними речовини та процесів, що передують вибуху наднової.
Що дізнавалися про Бетельгейзе раніше
🤔 Астрономи вже пропонували інші пояснення змін яскравості зорі: від власного спалаху Бетельгейзе до змін у фотосфері та хмари пилу.
☄️ Яскравість зорі для спостерігачів з Землі змінилася й тоді, коли Бетельгейзе тимчасово затемнив астероїд. Це змогли розгледіти навіть з метеорологічного супутника.
💫 Науковці переоцінили й розміри Бетельгейзе та відстань від Землі до неї. А от швидкість обертання цієї зорі виявилася типовою для червоних надгігантів.
🌟 Через те, що Бетельгейзе є червоним надгігантом із постійними спалахами яскравості, деякі науковці прогнозують її вибух як наднової вже в найближчі десятиліття.
