Рівно рік тому у космос відправився космічний телескоп «Джеймс Вебб». Проєкт пройшов шлях від задуму до втілення за 25 років, пережив 14 перенесень запуску і ще пів року підготовки у космосі. На честь річниці запуску зібрали для вас найкращі на нашу думку світлини, які за цей час встиг зробити телескоп.
NASA
Обирати серед неймовірних (просто космічних!) фото «Джеймса Вебба» дуже складно, однак наш фаворит все ж одна з найперших світлин телескопа, які опублікувало NASA — Туманність Кіля. На цьому знімку зображена лише частинка однієї з найбільших областей зореутворення у Чумацькому Шляху, де на відстані 7,6 тисячі світлових років від нас у молекулярних хмарах народжуються нові світила, а також живуть тисячі масивних зірок та зоряних скупчень.
NASA, ESA, CSA, STScI, Webb ERO Production Team
На цьому знімку завдяки «Джеймсу Веббу» можна побачити, як народжуються зорі у туманності Тарантул. Вона знаходиться на відстані всього 160 тисяч світлових років від нас у сусідній галактиці Велика Магелланова Хмара. Націлившись на туманність, телескопу вдалося навіть побачити молоду зорю, яка виходить з газопилової хмари, що її утворила.
NASA, ESA, CSA, STScI, Joseph DePasquale (STScI), Alyssa Pagan (STScI), Anton M. Koekemoer (STScI)
Також складно оминути увагою величні «Стовпи творіння». Так називають величезні стовпи концентрованого пилу й газу, де народжуються зірки. Новий погляд на них у ближньому інфрачервоному діапазоні за допомогою камери NIRCam телескопа дозволив астрономам зазирнути за ці стовпи та роздивитися ще зовсім молоді зорі всередині.
NASA, ESA, CSA, STScI, Joseph DePasquale (STScI), Alyssa Pagan (STScI), Anton M. Koekemoer (STScI)
А на цій світлині можна побачити окутану хмарами протозорю — зірку на найранішій стадії її еволюції. Її вік оцінюють всього у сотню тисяч років. Власні термоядерні реакції вона ще не запустила у своїх надрах, але вже нарощує на себе матеріал.
NASA, ESA, CSA, STScI, Orsola De Marco (Macquarie University); Joseph DePasquale (STScI)
Втім, гинуть зорі не менш яскраво. На цьому знімку, який телескоп зробив у ближньому інфрачервоному діапазоні за допомогою інструмента NIRCam, зображена планетарна туманність «Південне кільце». Вона є тим, що залишилося від колапсу зірки: білий карлик у центрі — її ядро, а оболонки навколо — скинутий з нього матеріал. Взаємодія з міжзоряним середовищем утворює неймовірні форми «Південного кільця», за якими «Джеймсу Веббу» вдалося роздивитися і кілька ще живих сусідів світила.
NASA, ESA, CSA, STScI, Webb ERO Production Team
Цю світлину телескоп отримав за допомогою свого інструмента MIRI. На ній зображена галактика Колесо Воза, що отримала свою форму через зіткнення з іншою, меншою галактикою.
NASA, ESA, CSA, STScI, NASA-JPL, Caltech
Також «Джеймс Вебб» побачив пилові кільця від подвійної зорі Вольфа — Райє. Причому астрономи нарахували їх на фото цілих 17, тоді як наземні спостереження вказували на існування всього двох таких пилових оболонок.
NASA, ESA, CSA, STScI, Joseph DePasquale (STScI), Naomi Rowe-Gurney (NASA-GSFC)
Окрім космічної далечини «Джеймс Вебб» також спостерігав і за нашою Сонячною системою. На цьому фото можна побачити кільця Нептуна — найвіддаленішої від Сонця планети. Вперше її кільця побачили ще за часів «Вояджера-2», що навідався до планети у 1989 році. Завдяки ж інструменту NIRCam «Джеймса Вебба» астрономи побачили не лише закільцьованість планети, а і метаново-крижані хмари, які роблять її такою смугастою в ближньому інфрачервоному діапазоні.
NASA, ESA, CSA, Jupiter ERS Team; Ricardo Hueso (UPV/EHU) and Judy Schmidt
Також «Джеймс Вебб» фотографував і Юпітер, на зображенні якого в інфрачервоному діапазоні видно туман і полярні сяйва, а також кільця і пару супутників, що оточують нашого газового гіганта.
NASA, ESA, CSA, Alyssa Pagan (STScI), Aarynn Carter (UC Santa Cruz), ERS 1386 Team
А це — перше пряме зображення екзопланети, отримане за допомогою телескопа. «Джеймс Вебб» роздивився газового гіганта HIP65426 b, що знаходиться на відстані 350 світлових років від нас. На зображенні можна побачити HIP65426 b у різних діапазонах інфрачервоного випромінювання, яке телескоп фіксував за допомогою інструментів MIRI та NIRCam.