Південноафриканські й французькі дослідники дійшли висновку, що вже 170 000 років тому люди вживали в їжу великих равликів, імовірно, приготованих на відкритому вогні або вугіллі. Про це свідчать знахідки мушель равликів у печері Бордер на півдні Африки та експерименти з нагріванням мушель сучасних наземних молюсків. Результати опубліковані в журналі Quaternary Science Reviews.
Фрагменти мушель з відкладень печери. Marine Wojcieszak et al. / Quaternary Science Reviews, 2023
Що у цьому незвичайного?
Наземні молюски є вагомою складовою людського раціону у багатьох культурах. Вони хороше джерело поживних речовин і деякі представники сягають майже кілограма у вазі, збирати їх легко і безпечно, а для приготування достатньо базових навичок поводження з вогнем. Але достеменно невідомо, коли саме люди почали вживати в їжу наземних равликів.
Останнім часом дедалі більше досліджень вказують, що мисливці-збирачі вживали морських молюсків ще з періоду африканської кам'яної доби та середнього палеоліту. Проте відомостей про включення у раціон наземних молюсків набагато менше. Є окремі свідчення з Африки, що люди спорадично їли равликів 40-15 тисяч років тому, тоді як регулярно почали їх вживати щонайменше 14-10 тисяч років тому. Утім, нові результати науковців Вітватерсрандського університету та Університету Бордо вказують, що наземні молюски могли цінуватися як харчові продукти ще 170 000 років тому.
Як вивчали схильність їсти равликів у таку давнину?
Науковці досліджували печеру Бордер, яка на межі Південноафриканської республіки та Есватіні. Вона була населена людьми у різні періоди часу, починаючи з приблизно 200 000 років тому, і зберегла численні артефакти від своїх мешканців. Зокрема, одні з найдавніших відомих ліжок з попелу та трави, зроблені орієнтовно 227 тисяч років тому. Та у новій роботі автори звернули увагу на знайдені кілька років тому фрагменти мушель великих равликів у відкладеннях, вік яких оцінюють у приблизно 170 000 років та менше. Вони варіюють у кольорі від бежевих до коричневих і сірих, що навело вчених на думку про піддавання їх нагріванню — одне з найвагоміших свідчень приготування їх у їжу.
Намагаючися з'ясувати, чи справді мушлі давніх равликів з печери нагрівали, автори провели експеримент із мушлями сучасних равликів Metachatina kraussi. Вони належать до тієї ж родини ахатинід, що й равлики з археологічних відкладень у печері, і населяють місцевість поблизу. Вчені подрібнили мушлі на фрагменти та піддали їх нагріванню за температури від 200 до 550 градусів Цельсія, щоб простежити, як змінюватиметься їхній колір і структура.
На що вказали фрагменти мушель?
Характер зміни забарвлення та структури фрагментів сучасних мушель був подібний до властивостей частини мушель, які знайдені у відкладеннях печери. Це означає, що останні таки піддавалися впливу високих температур, імовірно — при приготуванні їх у їжу. Вчені вважають, що равликів смажили, поміщаючи на розпечене вугілля. Про равликів як їжу свідчить і знаходження поруч з рештками молюсків решток рослин та кісток великих тварин, якими живилися древні люди. Відповідно до поширеності фрагментів мушель у відкладеннях, люди стали час від часу їсти наземних молюсків принаймні 170 000 років тому, а більш систематично — між 160 000 і 70 000 років тому. Причому збирати таку здобич могли різні представники общини, зокрема діти.
Альтернативною гіпотезою розглядали версію про те, що молюски самостійно зарилися у землю в печері для захисту від зневоднення, що для них властиво, а потім їх нагріли вогнем, який древні люди розклали на землі безпосередньо над ними. Проте у такому разі археологи мали б натрапити в печері й на цілі або майже цілі мушлі равликів, але їх не було. Версію про те, що равликів використовували для виготовлення прикрас, як-от намиста, теж відкиyekb, оскільки на місці не знайшли жодних таких артефактів.