Завезені в Європу австралійські сонечка навчилися накопичувати та використовувати для власного захисту токсичну кармінову кислоту, яку виробляють інвазивні червці. Дотепер вважалося, що таке перейняття токсинів відбувається між видами, які довгий час еволюціонували в спільному середовищі, однак ці два види комах співіснували лише протягом останніх десятиліть. Це дає надію на ефективнішу боротьбу зі шкідниками, але водночас вказує на непередбачуваність наслідків завезення чужорідних видів у нові для них екосистеми. Дослідження опубліковане у журналі Proceedings of the Royal Society B.
Сонечко C. montrouzieri виділяє отруйну гемолімфу у відповідь на напад мурахи. Ángel Plata
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Як тварини можуть забирати в інших отруту?
У багатьох видів рослин і тварин в процесі еволюції розвивається здатність виробляти токсичні сполуки, які захищають їх від поїдання хижаками. Однак часом хижаки можуть не просто пристосуватися до отрути, втрачаючи до неї чутливість, а навіть перейняти її від здобичі. Наприклад, отруйні земноводні з родини дереволазових отримують потужний батрахотоксин, харчуючися отруйними комахами.
Подібне запозичення отрути здебільшого вимагає тривалого співжиття видів, їхньої спільної еволюції протягом тисяч чи навіть мільйонів років. Однак результати вивчення завезених раніше з Австралії сонечок Cryptolaemus montrouzieri свідчать, що з поширеністю інвазивних видів, тобто видів, що проникли у чужорідні їм місцевості, запозичення токсинів може статися й у межах років.
Як сонечка запозичили отруту?
Дослідники зробили відкриття, коли вивчали в Іспанії кактуси опунції (Opuntia), що походять з Америк, але поширилися всім світом. Разом з рослинами по світу розповсюдилися комахи червці Dactylopius opuntiae, які живляться соками рослини. Вони відомі виробленням отруйної для хижаків кармінової кислоти, яка має багряний колір. Спостерігаючи за ними, вчені помітили, що місцеві мурахи уникають червців, однак сонечка C. montrouzieri активно їх пожирали та не страждали від цього.
Звернувши увагу на здатність C. montrouzieri їсти отруйних червців, вчені помітили незвичне явище. У нормі личинки цих сонечок у разі небезпеки виділяють назовні краплі гемолімфи, аналога крові, яка є жовтого кольору. Однак сонечка після поїдання D. opuntiae виділяли яскраво-червоні краплі. Тести підтвердили припущення вчених, що колір зумовила кармінова кислота. І її надбання від червців допомогло сонечкам уникати нападів мурах так само, як і самим червцям.
Що дають нові спостереження?
Дослідження показує, що часом хижаки здатні швидко запозичувати захисні речовини, які виробляють інвазивні види. Це може давати їм перевагу над іншими місцевими хижаками й ворогами, сприяючи виживанню та поширенню. У такому разі пристосування могло б допомогти боротися зі шкідниками. Сонечок C. montrouzieri початково завезли у Європу як хижаків борошнистих червців, що знищували урожаї фруктів, однак їхню дію обмежували мурахи, що полювали на сонечок. Завдяки новій отруті вони могли б стати потужнішим захистом.
Водночас набуття завезеними видами переваг над місцевими може призвести до того, що вони активно витіснятимуть і знищуватимуть місцеві види, руйнуючи екосистеми. Автори закликають враховувати подібні несподівані наслідки інвазій при оцінці їхніх екологічних ризиків.
- Інвазивні види часто завдають значної шкоди. Наприклад, занесених на Мадагаскар ропух звинуватили у вбивствах місцевих змій.
- Але шкода може бути й економічна. Так, збитки через інвазивні види у світі сягнули 1,3 трильйона доларів.
- А про те, як навмисні та ненавмисні дії людей призводять до поширення інвазивних видів по всьому світу, ми писали у матері «Біологічні інвазії».