Отруйних малайських ропух, які є інвазійним видом на Мадагаскарі, звинуватили у вбивствах острівних ендемічних змій. За розрахунками вчених, за рік амфібії можуть більш ніж вдвічі скоротити популяцію мадагаскарської котячої змії, що при зменшенні чисельності інших видів хижаків матиме негативні наслідки для вразливої острівної екосистеми, повідомляється у статті журналу Biological Invasions.
Wikimedia Commons
Як амфібії можуть загрожувати зміям?
Інвазійні види здатні спричинити справжню екологічну катастрофу, призводячи до вимирання місцевих видів, і особливо вони небезпечні для острівних екосистем, які протягом тривалого часу розвивалися ізольовано й не готові до появи прибульців. Такою є, наприклад, природа Мадагаскару, більшість видів тварин якої є ендеміками острова. Але інвазійні види дісталися й до нього. Серед них — малайська ропуха (Duttaphrynus melanostictus), яка природно населяє південь та схід Азії. Припускають, що амфібія потрапила на Мадагаскар у 2010-х роках, але з того часу вже розселилася на площі приблизно 500 квадратних кілометрів, щороку займаючи нові території. Як і інші інвазійні види, малайська ропуха загрожує витісненням місцевих видів через конкуренцію з ними, а крім цього вона сильно токсична, через що може отруювати місцевих хижаків, особливо змій, які відіграють важливу роль у функціонуванні екосистеми. Наскільки небезпечні малайські ропухи для мадагаскарських змій з'ясовували вчені Університету Порту з мадагаскарськими, португальськими та італійськими колегами.
Як перевіряли ропух шкідливість?
Дослідження провели у низинному вологому тропічному лісі Аналабе за шість кілометрів від міста Тоамасіна. Ліс покриває площу в приблизно 17 гектарів, на яких мешкає щонайменше 18 видів ендемічних земноводних та 16 видів ендемічних рептилій. Однак із 2014-2016 років частину лісу також заселили малайські ропухи. Щоб простежити за чужинцями, між листопадом 2018 та лютим 2019 науковці зловили вісьмох дорослих ропух та одягнули на них пояси із радіопередавачами. Завдяки цьому за амфібіями спостерігали протягом 5-21 днів.
Під час дослідження вчені помітили мертву ропуху поблизу так само мертвої мадагаскарської котячої змії (Madagascarophis colubrinus). Вчені припустили, що трупи є результатом невдалого хижацтва рептилії, внаслідок якої амфібія хоч і померла, але встигла смертельно отруїти нападника. Тож надалі науковці дослідили ліс на предмет виявлення інших трупів змії. Зрештою вони побудували модель, яка вказала на популяцію змій в регіоні та їхню місячну смертність внаслідок інвазійних амфібій.
Чи справді небезпечні ропухи для мадагаскарських змій?
У вологому тропічному лісі трупи невеликих хребетних рідко зберігаються достатньо довго, щоб їх часто помічати, але за чотири непослідовні місяці спостереження в Аналабе було виявлено тіла аж дев'яти мертвих мадагаскарських котячих змій, окрім трьох скелетів змій, що їх не змогли ідентифікувати. Жодне з тіл не мало ознак зовнішніх уражень, однак у чотирьох випадках знаходили мертвих малайських ропух у шлунку, ротовій порожній або поблизу змій. Одного разу ропуху помітили живою, але зі слідом від укусу змії на голові, із чого дослідники припускають, що іноді амфібії виживають після сутички, але найімовірніше, отруюють хижака.
Здається, що дев'ять вбитих особин за чотири місяці не так вже й багато. Однак результати вказують, що популяція мадагаскарської котячої змії на досліджуваній локації складала у середньому лише 43 особини, а її місячна смертність при цьому сягає щонайменше 5,7 відсотка. Таким чином, за рік на місцевості чисельність рептилії може скоротитися більш ніж на 50 відсотків, що здатне спричинити їх локальне зникнення за кілька років.
а) Ліс Аналабе. b) Оселище в лісі Аалабе. с) Труп мадагаскарської котячої змії, вбитої малайською ропухою (вказана стрілкою). d) Приблизний показник чисельності мадагаскарської котячої змії (зліва) та місячної її смертності (справа) на досліджуваній території. Angelica Crottini et al. / Biological Invasions, 2022
Однак мадагаскарська котяча змія не єдина, хто полює на амфібій. Представники щонайменше 11 родів змій Мадагаскару демонструють таку схильність, при цьому, скоріше за все, жоден із них не має стійкості до отрути інвазійної ропухи. Зменшення чисельності цих рептилій може мати негативні наслідки як для екосистеми, так і людини. Наприклад, посприяти поширенню сірих пацюків (Rattus norvegicus), які розповсюджують хвороби та псують урожай.
Інвазійні види без сумніву є великою загрозою для екосистем, але питання не обмежується природоохоронною справою. За підрахунками, за останні десятиліття біологічні інвазії завдали збитків світовій економіці на 1,3 трильйона доларів США. Із нашого матеріалу «Біологічні інвазії» можна дізнатися, яким чином поширюються інвазійні види та що можна зробити, щоб цього не допустити.