Науковці проаналізували понад 1 300 випадків, коли людський мозок зберігся неушкодженим за різних умов довкілля, навіть протягом 12 тисяч років, попри те, що решта тіла давно розклалася. Вважається, що мозок є одним із перших органів, які руйнуються після смерті, і поки що вчені не знають, що дозволяє йому зберігатися тисячі років. Але відповіді можуть допомогти зрозуміти природу вікових чи нейродегенеративних змін у мозку за життя. Дослідження опубліковане у журналі Proceedings of the Royal Society B.
Все ще м'який і вологий тисячолітній мозок. Alexandra L. Morton-Hayward
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Чому вцілілі мізки є незвичними в археології?
Зазвичай невдовзі після смерті мозок людини починає розкладатися, перетворюючись на зріджену масу. Хоч в археології іноді фахівці й знаходять орган цілим, однак такі випадки рідкісні, і переважно, крім мозку, збережені й інші м'які тканини померлого. Наприклад, якщо тіло муміфікувалося через бальзамування або ж особливості середовища, як-от пустельні чи дуже холодні місця. Однак зрідка археологи натрапляють на мозок, всупереч тому, що всі інші м'які тканини вже давно розклалися. Вчені вирішили дослідити, скільки всього було зареєстровано таких випадків, щоб зрозуміти, що робить їх унікальними.
Усього автори знайшли у науковій літературі свідчення про понад 4 405 людських мізків віком до 12 тисяч років, які відкопали з XVII століття по сьогодення. При цьому у 1 328 випадках це був єдиний орган, що зберігся, разом із кістками. І у деяких випадках, попри вік у тисячу років, мозок залишався м'яким і вологим.
Що зберегло мізки так довго?
Автори описаних знахідок всебічно дослідили незвично збережені мізки, зокрема за допомогою рентгену та магнітно-резонансної томографії, проте на основі їхніх даних та нового аналізу середовищ знаходження решток вчені не знайшли зв'язку з природними умовами довкілля. Частина зразків походили із масових захоронень, затоплених могил або місць кораблетрощі, де цілий мозок ще більше виділявся на фоні решток.
На думку дослідників, збереженню мозку протягом століть і тисячоліть можуть посприяти його особливості, а не довкілля. Імовірно, молекули в мозку взаємодіють, формуючи стійкі сполуки, що консервують орган. Відомо, що при процесі скам'яніння білки, ліпіди та цукри можуть формувати стійкі макромолекули. Цьому також може посприяти присутність металів, а дослідження останніх років вказували, що з віком та при окремих нейродегенеративних хворобах у мозку людей збільшується частка заліза та міді. Але механізм збереження ще планують ретельніше дослідити у майбутніх роботах.
Що дають ці знання?
Результати науковців вказують, що на збереження мозку при розкладенні решти тіла можуть впливати хімічні особливості органу. Не виключено, що воно пов'язане з нейродегенеративними захворюваннями, які і зараз уражають людство. У такому разі вивчення цих зразків може допомогти зрозуміти, як розвиваються нейродегенеративні хвороби та як вони були поширені у давнину. На основі цього також стане можливим більше дізнатися про когнітивні можливості та поведінку давно померлих людей.
- Серед мізків, що чудово збереглися, був і орган болотяної людини з Толлунда. Це рештки чоловіка, якого повісили близько 2 400 років тому, а потім поховали у болоті, чим зберегли його тіло до сьогодні. І завдяки цьому вчені навіть змогли реконструювати останню їжу чоловіка.