Завдяки космічному телескопу «Джеймс Вебб» команді астрономів вдалося підтвердити статус найбільш далекої зірки у зорі Еаренділ — у перекладі «світло, що сходить». Це самотнє світило, світло від якого йде 12,9 мільярда років, а першим на Еаренділ звернув увагу «Габбл». Світлину дослідники опублікували у своєму Twitter, де вони діляться результатами пошуку гравітаційно лінзованих галактик за допомогою «Джеймса Вебба».
Зображення «Джеймса Вебба». Cosmic Spring JWST / Twitter
WHL0137-LS або «Еаренділ» (Earendel), що у перекладі означає «ранкова зоря» або «світло, що сходить» — це зоря, яку можна побачити лише за допомогою гравітаційної лінзи, галактичного скупчення WHL0137–08 на червоному зсуві z=0,566. В одній із дуг лінзованої галактики WHL0137-zD1 на z=6,2, яку назвали «Дуга сходу Сонця» (Sunrise Arc) і можна розгледіти Еаренділ, світло від якої пройшло шлях у 12,9 мільярда років. І завдяки «Джеймсу Веббу» тепер точно відомо, що це одне світило, а не скупчення.
А так Еаренділ бачить «Габбл». Cosmic Spring JWST / Twitter
Ми бачимо зорю такою, якою вона була за часів, коли вік Всесвіту становив всього 900 мільйонів років — 7 відсотків від його сучасного віку. Першим Еаренділ цієї весни побачив «Габбл» у рамках своєї програми Reionization Lensing Cluster Survey. Він дав можливість оцінити її абсолютну зоряну величину в ультрафіолетовому діапазоні у -10, що вказує на її масу у 50 Сонць та належність до спектрального класу О.
З публікацією перших зображень, які зробив «Джеймс Вебб», а також перших наборів його наукових даних, астрономи стали активно шукати у них все більшу космічну «давнину». Наприклад, ми розповідали про кандидата у найбільш далеку з відомих галактику на червоному зсуві z=16,7, що означає, що вона існувала всього за 250 мільйонів років після Великого вибуху.
👀Що ще знайшов «Джеймс Вебб»?
🌌Вдесятеро більше за «Габбла» відносно далеких дискових галактик, що змушує переглянути галактичну еволюцію
🔴Кандидатів на галактики, що існували всього через 300-400 мільйонів років після Великого вибуху