Телескоп «Габбл» знайшов рекордно далеку зірку

Космічний телескоп «Габбл» відшукав нову рекордно далеку зірку — її світлу знадобилося 12,9 мільярда років, щоб досягти Землі. За оцінками, знайдена за допомогою гравітаційного лінзування WHL0137-LS або «Еаренділ», мінімум у 50 разів більша за Сонце за масою. Про нову рекордну для «Габбла» зірку вчені повідомили у статті, опублікованій у журналі Nature. Коротко її переповідають у блозі NASA, присвяченому телескопу.

«Еаренділ» позначена стрілкою. NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)

«Еаренділ» позначена стрілкою. NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)

У рамках програми Reionization Lensing Cluster Survey космічний телескоп «Габбл» націлився на 41 скупчення галактик, які можна використати для пошуку зірок методом гравітаційного лінзування. Він полягає в ефекті гравітаційного лінзування, у ході якого світло від далекого джерела викривлюється гравітаційним впливом «лінзи» — об'єкта, що знаходиться між джерелом та спостерігачем. І однією з цілей «Габбла» стала дуга лінзованої галактики WHL0137-zD1 на червоному зміщенні z=6,2, яку назвали «Дуга сходу Сонця» (Sunrise Arc). Лінзою їй служить галактичне скупчення WHL0137–08 на червоному зміщенні z=0,566. У цій дузі вчені і відшукали об'єкт WHL0137-LS або «Еаренділ» (Earendel), що у перекладі з давньоанглійської означає «ранкова зоря» або «світло, що сходить».

NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)

NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)

«Еаренділ» збільшена в тисячі разів лінзою галактичного скупчення перед собою, і це збільшення і її спостережувана яскравість не змінювалися протягом трьох з половиною років спостережень. Світлу «Еаренділ» знадобилося 12,9 мільярда років, щоб досягти Землі, і ми бачимо її такою, якою вона була за часів, коли вік Всесвіту становив всього 900 мільйонів років — 7 відсотків від його сучасного віку. Її абсолютна зоряна величина в ультрафіолетовому діапазоні складає -10, що дає змогу визначити її як поодиноку зорю з масою більшою за 50 Сонць.

NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)

NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)

Більшість зірок з масою більшою, ніж 15 Сонць, спостерігаються у подвійних системах із компаньйоном на відстані менше 10 астрономічних одиниць. Однак відношення мас цих подвійних систем зазвичай невелике, приблизно 0,5 або менше. Таким чином, у таких системах світло від більш масивної (і, отже, яскравішої) зірки домінуватиме у спостереженнях. Однак, судячи з оцінок світності, «Еаренділ» являє собою або масивну зірку О-типу на головній послідовності з ефективною температурою приблизно 60 тисяч кельвінів, і масою більше 100 сонячних, або зіркою, що проеволюціонувала у зірку О-, В- або А-типу з масою більше 40 сонячних і температурою від 8 до 60 тисяч кельвінів.

Так з «Еаренділ» «Габбл» побив свій попередній рекорд 2018 року, коли відшукав у 2018 році блакитного надгіганта MACS J1149- 2223 або «Ікар», яка існувала у часи, коли вік Всесвіту складав близько 4,4 мільярда років.

Сьогодні «Еаренділ» є найдальшою окремою зіркою, яка коли-небудь спостерігалася, а остаточно оцінити її характеристики вчені планують за допомогою космічного телескопа імені Джеймса Вебба. Він вже, до речі, займається однією, хоч і вже відомою, самотньою зіркою — за HD 84406 він налаштовує свої дзеркала, щоб вже влітку стати до наукової роботи.


Фото в анонсі: NASA, ESA, Brian Welch (JHU), Dan Coe (STScI), NASA, ESA, Alyssa Pagan (STScI)