Згідно з теперішніми тенденціями, до 2050 року три чверті країн світу матимуть занизьку народжуваність, щоб могти підтримувати популяцію на сталому рівні. А до 2100 року очікується, що вже 97 відсотків країн стикатимуться з цією проблемою, тоді як на жителів Субсахарської Африки припадатиме кожна друга народжена у світі людина. Автори нового дослідження кажуть, що країнам варто вже зараз подумати про те, як збільшити народжуваність у розвинених країнах та знайти шляхи спинити її у бідних. Результати опубліковані у журналі The Lancet.
Unsplash
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Чому важливо визначати тенденції у народжуваності?
Одним із основних факторів, що визначають структуру будь-якої популяції, є темпи народжуваності. Загальноприйнята модель вказує, що у середньому у популяції має народжуватися 2,1 дитини на жінку, щоб молодь могла успішно замінювати старше покоління. Саме цей коефіцієнт народжуваності вказує, що окрема країна має більше молодих людей, які здатні працювати та підтримувати роботу держави, ніж старих, які потребують допомоги.
Однак у багатьох розвинених країнах темпи народжуваності набагато менші за мінімальний коефіцієнт для підтримання популяції. І в такому разі народження меншої кількості нових людей збільшуватиме у популяції частку старих людей, які вже не можуть працювати з такою силою, як у молодості. Це збільшує тиск на економіку, соціальну систему, охорону здоров'я та ринок. Тому варто зрозуміти, що відбувається з народжуваністю у глобальному масштабі, щоб уряди могли вжити відповідних заходів для збереження здорового співвідношення поколінь.
Зараз вчені зіставили дані про народжуваність із понад 1 500 джерел з усіх країн світу. Вони охопили жінок віком від 10 до 54 років, оцінюючи коефіцієнт народжуваності серед них з 1950 по 2021 рік. Ці дані відтак використали для передбачення структури глобальної популяції у наступні десятиліття до 2100 року.
Що відбувається з народжуваністю у світі?
Коефіцієнт народжуваності у всьому світі знизився за 70 років вдвічі — із 4,84 дитини на жінку у 1950 році до 2,23 дитини у 2021 році. Зараз лише у 94 країнах і територіях, які складають 46 відсотків від усіх, коефіцієнт складає понад 2,1, включно 44 із 46 країн Субсахарської Африки. Наприклад, у Чаді народжується на одну жінку в середньому сім дітей, що є найбільшим у світі коефіцієнтом народжуваності. Натомість у таких країнах як Південна Корея чи Сербія показник складає менш як 1,1 дитини на жінку.
Глобальне зниження народжуваності ще сильніше падатиме, якщо тенденції збережуться. До 2050 року народжуваність складатиме 1,8, а до 2100 — 1,6. І лише у шести із 204 країн і територій до кінця століття зберігатиметься коефіцієнт на рівні понад 2,1 — це африканські території та Таджикистан. А в 13 країнах народжуваність впаде менш як до одної дитини на жінку, зокрема у Непалі, Бутані, Саудівській Аравії.
Щодо України, то якщо у 1950 році коефіцієнт народжуваності складав 2,44, то у 2021 році впав до 1,05. У 2050 році з цими тенденціями на одну жінку припадатиме у середньому лише 1,01 дитини, а у 2100 році — 0,98 дитини.
Оскільки народжуваність найбільше падає у розвинених країнах, три чверті людей до кінця століття народжуватимуться у країнах із низьким рівнем доходу. Це може призвести до гуманітарної катастрофи через неспроможність бідних держав забезпечувати ресурсами зростаючу кількість людей.
Що робити з новими даними?
Автори вважають свої результати сигналом до якнайскорішого розроблення заходів збільшення народжуваності у країнах, де коефіцієнт зменшується, та зниження її у країнах, де він зростає. Серед шляхів, що можуть спрацювати, автори відмічають створення умов, за яких молоді люди у країнах із низькою народжуваністю прагнутимуть народжувати більше дітей. Зокрема це фінансова підтримка батьків, безкоштовні заклади для дітей, додаткові права на працевлаштування жінок з дітьми та допомога з житлом. Також виправити ситуацію могла б відкрита міграційна політика.
Водночас автори наголошують, що для контролю народжуваності у бідних країнах увагу слід звернути на забезпечення кращого доступу до контрацептивів та покращення освіти жінок — два основні рушії народжуваності. Для Субсахарської Африки вжиття цих заходів до 2030 року могло б утримати народжуваність на рівні у середньому 2,3 дитини на жінку, а не 2,7 дитини, як це прогнозують.
- Раніше вчені вже показували у розрахунках, що в окремих сім'ях ставатиме дедалі менше братів і сестер, але більше живих бабусь і дідусів.