Жування збільшило витрати енергії організмом на 15 відсотків

Європейські науковці порахували, скільки енергії витрачає людина при жуванні, вимірявши енерговитрати при жуванні гумки. За їхніми даними, рівень метаболізму збільшується на 10-15 відсотків, у порівнянні з базовим, залежно від щільності гумки. Результати опубліковані в журналі Science Advances.

Daniel Monteiro / Unsplash

Що спонукало вивчати енергетичну ціну жування?

Жування — це кінематично складний процес, під час якого нижня щелепа рухається повторюваними циклами вертикально й горизонтально для подрібнення й зволоження їжі. А їжа може бути доволі щільною, що вимагає докладання більших зусиль, а відповідно й витрат енергії. Але яка саме метаболічна ціна жування — з'ясовували дослідники Манчестерського університету, Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка та Лейденського університету.

Як це досліджували і які ж витрати на жування?

Науковці дали 21 добровольцю жувальну гумку без запаху та смаку, яка могла бути м'якою або ж щільною. У процесі її жування протягом усього 30 хвилин на їхню голову надівали пластиковий купол, всередині якого вимірювалися рівні кисню й вуглекислого газу, що їх вони споживали й виділяли учасники. На основі цього можна було розрахувати витрати енергії під час жування й порівняти з базовим показником у стані максимального спокою. Виявляється, жування самостійно збільшує рівень метаболізму на 10 відсотків у випадку м'якої гумки й на 15 відсотків — щільної. Але вчені вважають, що з реальною їжею показник буде навіть більшим, оскільки їхня щільна жувальна гумка була на 90 відсотків менш щільною, ніж у таких звичайних продуктів як сирі яблуко або морква.

Для сучасної людини, яка їсть відносно м'яку, оброблену їжу, а тому витрачає на цей процес мало часу (у середньому 35 хвилин на добу), це збільшення енерговитрат має несуттєве значення. Наприклад, якщо припустити, що жування м'яса порівнянне з жуванням щільної гумки, то за годину витрачається приблизно 9,2 кілокалорії, лише незначно зменшуючи поживну цінність їжі. Утім, для наших предків, які не готували собі їжу й витрачали більше часу на подрібнення жорстких продуктів, витрати мали бути відносно високими. Це може пояснити розвиток таких міцних зубів і щелеп, які ефективніше обробляють їжу, зберігаючи більше енергії при цьому.