Вірус Епштейна — Барр запідозрили в спричиненні системного червоного вовчака. Але не у всіх людей

Вірус Епштейна — Барр запідозрили в спричиненні системного червоного вовчака — автоімунного захворювання, через яке імунітет людини атакує власні тканини, зокрема суглоби та внутрішні органи. Носіями цього вірусу є майже всі люди, однак у більшості він спричиняє лише біль у горлі чи легкі захворювання дихальної системи. Розуміння того, чому в частини людей вірус може запустити автоімунну реакцію, допоможе боротися з системним червоним вовчаком. Дослідження опублікували в журналі Science Translational Medicine.

Вірус Епштейна — Барр запідозрили в спричиненні системного червоного вовчака. Але не у всіх людей. GIPHY

Чому вірус запідозрили у спричиненні вовчака?

Вірус Епштейна — Барр вперше виділили з клітин лімфоми — злоякісного новоутворення, яке виникає через безконтрольний поділ клітин імунної системи. Крім лімфоми, його вже пов’язували з автоімунними захворюваннями, зокрема з розсіяним склерозом і хворобою Крона, що уражає кишківник. Оскільки системний червоний вовчак пов’язаний із надмірним виробленням антитіл B-лімфоцитами, а вірус Епштейна — Барр уражає саме ці клітини, то американські науковці на чолі з фахівцями Стенфордського університету вирішили дослідити зв’язок між цими двома хворобами.

Що вказало на зв’язок вірусу з автоімунним захворюванням?

Дослідники використали технологію секвенування, тобто зчитування, РНК, щоб виявити вірус Епштейна — Барр у B-лімфоцитах крові 11 пацієнтів із системним червоним вовчаком і 10 здорових добровольців. Як виявилося, у людей із системним червоним вовчаком у 25 разів більше клітин були зараженими вірусом, порівняно зі здоровими добровольцями. Так у здорових людей вірус траплявся в одного з 10 тисяч B-лімфоцитів, тоді як у хворих на вовчак — в однієї з 400 клітин. Така різниця виявилася пов’язаною з тим, що вірус Епштейна — Барр здебільшого заражає автореактивні B-лімфоцити, тобто націлені на клітини власного організму.

Крім цього, інфіковані вірусом Епштейна — Барр B-лімфоцити відрізнялися за рівнем активності генів від неінфікованих. В інфікованих B-лімфоцитів зростала здатність презентувати антигени, тобто позначати якісь клітини організму як чужорідні. Це активувало імунну відповідь за участі T-лімфоцитів, які впізнають ці антигени, та неінфікованих B-лімфоцитів. Внаслідок цього клітини організму гинули від дії власного імунітету, що спричиняло у хворих на вовчак характерні симптоми: виразки на шкірі та слизових оболонках, біль у м’язах і суглобах, запалення оболонок серця та легенів, погану циркуляцію крові в кінцівках тощо.

Як це відкриття допоможе лікувати вовчак?

Відкриття науковців пояснює, чому лише маленька частина з приблизно 94 відсотків населення, заражених вірусом Епштейна — Барр, має системний червоний вовчак. Автореактивні B-лімфоцити, які є основною ціллю вірусу, раніше виявляли лише в людей із вовчаком, але не в здорових. Таким чином, активація цих автореактивних B-лімфоцитів вірусом Епштейна — Барр є спусковим гачком для розвитку системного червоного вовчака.

Це відкриття може спонукати науковців розробляти вакцини від вірусу Епштейна — Барр, який пов’язують і з іншими автоімунними захворюваннями та раком. Крім того, воно допоможе розробити ліки для блокування імунних процесів, які спричиняють вовчак, без шкоди для загального імунітету.

Що розробляють для боротьби з вовчаком

😱 Раннім проявом ураження мозку в пацієнтів з автоімунними захворюваннями, зокрема системним червоним вовчаком, виявилося почастішання кошмарів.

👩‍⚕️ На імунних клітинах T-лімфоцитах науковці виявили рецептор, який залучений у появі проявів системного червоного вовчака та може стати мішенню для ліків від цього захворювання.

💊 А досягти ремісії системного червоного вовчака науковцям вдалося завдяки імунотерапії, коли одні з їхніх імунних клітин націлили на інші, що й спричиняють хворобу.