Група науковців зі США та Швейцарії надала нові переконливі свідчення того, що розсіяний склероз спричиняється інфекцією вірусом Епштейна — Барр. Проаналізувавши медичні дані понад 10 мільйонів американців, вчені з'ясували, що практично всі випадки розсіяного склерозу виникають у людей після інфікування вірусом. А власне зараження підвищує ризик набути множинного склерозу до 32 разів, повідомляється у журналі Science.
Що таке розсіяний склероз і до чого тут вірус?
Розсіяний, або множинний, склероз — це автоімунне захворювання, яке характеризується враженням центральної нервової системи. Хвороба призводить до хронічного запалення, яке поступового руйнує мієлінову оболонку нервів, через що вони гірше проводять електричні імпульси. Тому при розсіяному склерозі у пацієнта спостерігається прогресуюче погіршення симптомів, як-от розладів рухової функції. Поки що немає способу вилікуватися від недуги, і частково це пояснюється недостатнім розумінням чинників, що до неї призводять. Але за роки досліджень накопичилися свідчення, які вказують на можливу роль у виникненні розсіяного склерозу інфекції вірусом Епштейна — Барр — збудника із групи герпесвірусів, що спричиняє низку захворювань, при яких вірус роками залишається у латентній формі в В-лімфоцитах навіть після одужання.
Після інфікування у людей спостерігається підвищений ризик захворіти на множинний склероз, у місцях враження зі зруйнованою мієліновою оболонкою у деяких пацієнтів знаходили сліди самих вірусів Епштейна — Барр, а крім цього є невелике дослідження, яке виявило зменшення проявів розсіяного склерозу у пацієнтів, лікування яких націлене на вірус. Водночас пов'язати ці дані нелегко, тому все ще не можна однозначно сказати, що інфекція вірусом Епштейна — Барр спричиняє розсіяний склероз. Тим більше, що близько 95 відсотків дорослих людей є носіями вірусу. Але нове масштабне дослідження вчених Гарвардського університету, Базельського університету та Військово-медичного університету США надає нові свідчення причинно-наслідковому зв'язку інфекції та автоімунної хвороби.
Як вивчали зв'язок вірусної хвороби та автоімунної?
Вчені проаналізували великий масив даних, яких охоплював медичну інформацію про більш ніж 10 мільйонів американських військовослужбовців, зібрану між 1993 та 2013 роками. Було обрано саме цю категорію людей, оскільки військові США кожні два роки здають аналіз на ВІЛ, а зібрана кров при цьому зберігається у сховищі Міністерства оборони. Науковці використали ці зразки крові з архівів (усього понад 62 мільйони зразків) та проаналізували їх на предмет зараження вірусом Епштейна — Барр. Відтак вони порівняли результати із інформацією про діагностування розсіяного склерозу у військовослужбовців.
Які закономірності помітили науковці?
На момент взяття першого зразка крові лише 5,3 відсотка військових мали негативний результат аналізу на наявність вірусу Епштейна — Барр. Між тим, на розсіяний склероз за час служби захворіло 955 людей, у середньому через 10 років після взяття першого зразка крові. В аналіз включили дані 801 пацієнта, які зіставили із даними двох випадково обраних людей таких же статі, віку, раси або етнічності, галузі військової служби та часу відбору зразка крові, але без діагнозу розсіяний склероз.
Із 801 лише один пацієнт із розсіяним склерозом не мав вірусу Епштейна — Барр, а 34 отримали при першому взятті крові негативний результат, однак інфікувалися пізніше, до прояву симптомів розсіяного склерозу. Розрахунки вказують, що у людей, які за час служби заразилися вірусом Епштейна — Барр, ризик захворіти на розсіяний склероз був у 32 рази вищий, ніж у тих, хто не заражався ним. При цьому інфікування іншими вірусами таким підвищенням ризику не супроводжується, що також робить малоймовірним те, що це насправді ранній розсіяний склероз робить людину сприйнятливішою до вірусів, зокрема Епштейна — Барр.
Автори дослідження роблять висновок про те, що саме інфікування вірусом Епштейна — Барр у більшості випадків спричиняє розсіяний склероз, тому є надія, що розробленням вакцини проти збудника можна було б ефективно запобігати розвитку хвороби. Хоча залишається незрозумілим механізм цього, вчені припускають, що білки вірусу імітують білки мієлінової оболонки, через що імунна система людини хибно починає сприймати власні структури за чужорідні й атакує їх. Зокрема, це пояснює, чому поява деяких біомаркерів нейродегенерації, пов'язаної з розсіяним склерозом, стала відслідковуватися у військових приблизно з часу інфікування вірусом Епштейна — Барр, але не до нього. Та зважаючи на те, що навіть серед заражених вірусом Епштейна — Барр далеко не кожний набуває розсіяного склерозу, ймовірно, інфекція є важливою умовою розвитку хвороби, але не єдиною. Радше вона є спусковим елементом, але чи розвинеться множинний склероз залежить від наявності інших факторів, можливо, генетичних.