Рецептор на імунних клітинах Т-гелперах виявився відповідальним за розвиток червоного вовчака — автоімунного захворювання, яке лікують пригніченням імунітету, що може нашкодити пацієнтам. З'ясувалося, через недостатнє вироблення цього рецептора клітини неправильно розвиваються і спричиняють імунну відповідь проти власних клітин організму, яка призводить до важких проявів хвороби. Науковці сподіваються, що відкриття може змінити підхід до лікування вовчака, оскільки через рецептор можна спробувати перешкодити його розвитку. Своє дослідження вони опублікували в журналі Nature.
Що спонукало науковців досліджувати саме вовчак?
Системний червоний вовчак, як й інші автоімунні захворювання, лікують переважно загальною імуносупресивною терапією, тобто пригніченням роботи імунітету. Це не завжди є ефективним, а також залишає організм вразливим до інфекцій. Без лікування пацієнти страждають від гарячки, нападів болю в суглобах, запалення в різних органах та навіть серцевої недостатності.
І хоча науковці знають, що за розвиток хвороби відповідає патологічна взаємодія імунних клітин, а саме Т- та В-лімфоцитів, досі не вдавалося знайти у ній те, що дозволило б перешкодити розвитку хвороби. Глибше дослідити причини виникнення вовчака та можливі мішені для лікарських засобів взялися американські науковці та представники фармакологічних компаній.
Як один рецептор впливає на розвиток хвороби?
Науковці дослідили кров 19 пацієнтів зі системним червоним вовчаком (СЧВ) та 19 добровольців без автоімунних захворювань за допомогою цитометрії, щоб визначити, які типи імунних клітин у них переважають. У пацієнтів, хворих на СЧВ, виявили надмірно велику кількість лімфоцитів Т-гелперів, а саме класу PD-1+/ICOS+ CXCL13+, який виділяє сполуку CXCL13. Ця сполука притягує до місця запалення В-лімфоцити, які починають виробляти антитіла і мітити ними власні клітини організму як чужорідні.
Щоб визначити, що саме штовхає організм на більше вироблення PD-1+/ICOS+ CXCL13+, науковці застосували генетичний скринінг на основі технології CRISPR. З його допомогою вдалося виявити рецептор AHR, який є негативним регулятором вироблення таких Т-гелперів. Тобто за його відсутності виробляється більше клітин цього класу, більше сполуки CXCL13, яка спричиняє виділення більшої кількості антитіл і сильніше пошкодження тканин.
Також науковці виявили, що сполука з класу інтерферонів, які зазвичай допомагають організму боротися з вірусними інфекціями, є антагоністом рецептора AHR і позитивним регулятором PD-1+/ICOS+ CXCL13+, тобто за його присутності виробляються більше клітин цього класу й імунна реакція посилюється. Оскільки інтерферон утворюється також в процесі самої імунної реакції, то утворюється петля зворотної реакції, коли інтерферон підсилює патологічне вироблення Т-гелперів, а їхнє вироблення збільшує продукцію інтерферону.
Як відкриття допоможе боротися з вовчаком?
Науковцям вдалося визначити аж дві потенційні мішені для лікування цієї хвороби: інтерферон та рецептор AHR. Тож у майбутньому можна буде розробити ліки, спрямовані або на блокування дії інтерферону, або на підсилення сигналу від рецептора AHR. Утім до того, як їх почнуть використовувати на людях, ефективність і безпечність таких ліків треба буде дослідити. Хай там як, а це дає надію на більш прицільне лікування системного червоного вовчака.
Що ще відомо про автоімунні хвороби
🛏 Передбачати появу автоімунних захворювань, таких як вовчак та ревматичні хвороби, можливо буде за кошмарами, адже науковці знайшли зв’язок між ними та автоімунними ураженнями мозку.
💉 Іншим потенційним методом терапії є пригнічення самих В-лімфоцитів, які виробляють антитіла і спричиняють знищення власних клітин організму. Таку терапію вже успішно випробували на п’яти добровольцях.
🐁 А протестувати ефективність ліків від вовчака науковці зможуть на модифікованих мишах з людським імунітетом. Їх створили спеціально для вивчення автоімунних хвороб та відповіді організму на інфекції.