Польські та французькі науковці підкріпили гіпотезу, що ведмеді труться об стовбури дерев задля захисту від ектопаразитів, як-от небезпечних кліщів. У їхньому експерименті кліщі явно уникали контакту з об'єктами, обробленими деревною смолою, яка натомість приваблює ведмедів. Дослідження опубліковане в Journal of Zoology.
Бурий ведмідь треться об стовбур дерева. Andrea Morehouse
Як дотепер пояснювали тертя ведмедів об дерева?
Бурих ведмедів (Ursus arctos) не раз помічали за тим, як вони труться об різні об'єкти, і часто це є стовбури дерев. Щодо того, чому вони так роблять, існує неоднозначність. Одна з гіпотез відстоює думку, що так вони залишають пахучі мітки для інших ведмедів, особливо протилежної статі. Інша, навпаки, стверджує, що ведмеді натирають себе пахучою речовиною, що її виробляють дерева, як-от смолою, яка їх приваблює, щоб відлякати або позбутися зовнішніх паразитів. Хоча є багато підтверджень першій гіпотезі, вона не виключає й протипаразитарну функцію тертя об дерева.
Чи справді ведмежа взаємодія з деревами допомагає підтримувати здоров'я, з'ясовували науковці Польської академії наук, Вроцлавського університету та Університету Страсбурга.
Як розбиралися у ведмежій поведінці?
Дослідники провели експеримент із кліщами — одними з найпоширеніших ектопаразитів та переносників захворювань у ссавців, у тому числі ведмедів. Для цього вони зібрали на двох луках поблизу лісистої місцевості біля Вроцлава 52 розповсюджених лугових кліщів (Dermacentor reticulatus). У лабораторії їх помістили по одному у горизонтально поставлену пробірку, де розмістили з одного кінця фільтрувальний папір, просочений терпентином, що його отримують із соснової живиці, буковим дьогтем або дистильованою водою, а з іншого — фільтрувальний папір лише з дистильованою водою.
Завданням науковців було простежити, як поводитимуться кліщі в присутності різних стимулів протягом перших трьох хвилин. Якщо тертя ведмедів об стовбури дерев, якими часто є бук і хвойні, справді допомагає позбутися паразитів, то кліщі мали б уникати деревної смоли, натомість наближатися до паперу з водою.
Як поводилися кліщі?
Жодний кліщ не торкнувся паперу з терпентином, але часто торкався паперу з водою. Тобто вони мали схильність якомога далі відходити від просоченого терпентином об'єкта. У випадку з дьогтем троє кліщів хоч і торкнулося обробленого ним паперу, але суттєво частіше наближалися до води.
Коли кліщі діставалися сторони з дистильованою водою, вони віддавали перевагу залишатися на тому ж місці. Але у випадку, коли з обох боків була лише вода, за кілька хвилин тварини починали повзати в обидва напрямки, досліджуючи середовище. Очевидно, смола відваджувала кліщів від такої поведінки.
Дослідити безпосередньо, чи на диких ведмедів після тертя об дерева чіпляється менше кліщів — практично неможливо. Але вчені вважають, що їхнє дослідження свідчить на користь цієї ідеї. Відлякування паразитів, які є переносниками великої кількості патогенів, є достатньою причиною регулярно виконувати таку енерговитратну роботу, як потирання об дерева.
Якщо ведмеді справді займаються профілактикою хвороб відлякуванням паразитів, то це можна розглядати варіантом самолікування. Його часто описували у приматів, наприклад, нещодавно шимпанзе застали за втиранням у рани комах, що може сприяти їх загоєнню. Але у самолікуванні лікарськими рослинами також запідозрили самців птахів дрохв.