Доповнення психотерапії двома прийомами псилоцибіну допомогло пацієнтам із алкоголізмом знизити тягу до спиртного. Половина учасників після такого лікування перестали вживати алкоголь, тоді як у контрольній групі таких була лише чверть, йдеться у статті JAMA Psychiatry.
Shutterstock
Звідки ідея боротися з алкоголізмом псилоцибіном?
Псилоцибін та інші психоделіки розглядають як потенційний лікарський засіб при таких недугах як депресія, мігрень та нейродегенеративні захворювання, а також залежності від психоактивних речовин. Метааналіз проведених з пів століття тому досліджень виявив, що психоделіки можуть посприяти тривалій ремісії алкогольної залежності. Зокрема, таку дію й добру переносимість виявили у псилоцибіну, що спонукало науковців Нью-Йоркського університету та Університету Нью-Мексико з колегами провести власне рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження.
Як перевіряли дію психоделіка?
До дослідження залучили 95 людей із клінічно підтвердженою залежністю від алкоголю та щонайменше чотирма днями важкого випивання за останній місяць. Жоден із них не мав досвіду використання психоделіків. Протягом дванадцяти тижнів вони проходили психотерапію раз на тиждень, а двічі отримали препарати: псилоцибін у достатній для галюцинацій дозі або активне плацебо, який був протиалергійний засіб, відомий у нас як димедрол, що може викликати розслаблення й сонливість. Після експерименту за учасниками спостерігали ще протягом восьми місяців.
Який ефект спричинила псилоцибінова терапія?
У групі учасників, які отримали псилоцибін, люди мали менше днів із запійним випиванням (9,27 відсотка), ніж у групі протиалергійного засобу (23,6 відсотка). У кінці дослідження у псилоцибіновій групі було 47,9 відсотка людей, які повідомили, що перестали пити зовсім, тоді як у контрольній групі таких нарахували лише 24,4 відсотка. Кількість випитого також зменшилася на 83 та 51 відсоток, відповідно. Що важливо, серйозні побічні ефекти виявили лише у групі антигістамінного препарату.
Науковці відмічають, що їхні результати порівнянні з тими, що отримані при метааналізі ефективності психоделіків проти алкоголізму. Утім, робота має й обмеження. Хоч науковці й намагалися засліпити учасників, тобто щоб вони не знали, чи приймають псилоцибін, чи плацебо, понад 90 відсотків із них все одно правильно здогадалися, яку речовину отримали. Тому не можна відкидати, що ефект лікування не спотворився очікуваннями добровольців.