У могилі людей, що жили на території Аргентини 1500 років тому, виявили рештки вимерлої південноамериканської лисиці Dusicyon avus. За аналізом кісток та їх положенням вчені дійшли висновку, що тварину поховали з людьми навмисно, а не залишили її рештки випадково. Ба більше, вчені припускають, що лисиця була свого роду домашнім улюбленцем, тісно пов'язаним із людьми, до земель яких собаки дійшли лише через тисячу років потому. Дослідження опубліковане у журналі Royal Society Open Science.
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Що вказало на лисиць як улюбленців?
Увагу науковців привернуло поховання з рештками тварини родини Псові у регіоні Патагонія, яку вважали частиною дієти тодішніх мисливців-збирачів. Однак відомо, що у Південній Америці корінні народи часто ставляться до псових, зокрема диких, як до частини сім'ї і відповідно їх ховають. Тож для внесення ясності вчені проаналізували рештки тварини з патагонського поховання віком 1500 років за допомогою вивчення її ДНК, ізотопного аналізу кісток та їхньої морфології.
ДНК дозволила уточнити, що тварина належала до нині вимерлого виду D. avus, зникнення якого пов'язують з приведенням до регіону домашніх собак, які схрещувалися з лисицями. За збереженням і положенням кісток вчені визначили, що рештки поклали й закопали з людськими останками навмисно, і вони не були залишками трапези. Зрештою, ізотопний аналіз встановив, що хоч D. avus й були переважно м'ясоїдними, але дієта цієї особини була подібна до похованих там людей — багата на рослини, можливо, кукурудзу. Це означає, що або лисиці навмисне давали частину своєї їжі, або вона поїдала недоїдки. У будь-якому разі вона знаходилася у безпосередній близькості до людей. Тож можливо, що після смерті її поховали разом з людьми як члена спільноти.
- Люди і в інших регіонах у давнину прив'язувалися до своїх тварин. Зокрема, у Єгипті для них ще 2000 років тому було відведено окреме кладовище, де з почестями ховали котів, собак та інших тварин.