У дослідженні французьких вчених коти розрізнили розмову власника, орієнтовану на них та на інших дорослих людей. Вони сильніше реагували на пестливе спілкування власників, однак не виділяли таке ж звернення до них чужинців. Про таке повідомили автори у журналі Animal Cognition.
Jack Plant / Unsplash
З яким питанням причепилися до котів науковці?
Собаки та коти є найбільш поширеними домашніми улюбленцями. Для багатьох вони є в першу чергу компаньйонами, хоча й по-різному виконують цю роль. Собаки зазвичай більше залежать від власника та сильніше орієнтовані на сигнали, що він їх подає, чи то голосом, жестами або поглядами. Натомість коти набагато більш незалежні та мають меншу потребу в спілкуванні з власником. Через це поширилися думка, що вони навіть не запам'ятовують свого імені та не реагують на звернення до них.
Та дослідження вже спростували частину міфів щодо неприв'язаності котів до інших. Зокрема, коти не лише знають своє ім'я, а й запам'ятовують імена інших котів та людей, із якими живуть у домі, а ще, відстежують пересування власника по дому на слух. Але чуток ще залишається багато. Науковці з Університету Париж-Захід та Інституту дослідження й консультування щодо поведінки котів EthoCat вирішили перевірити, чи розуміють коти орієнтовану на них людську розмову, яка схожа на манеру спілкування з дітьми. Собаки, наприклад, краще реагують на людину, коли вона «сюсюкається» з ними, а не говорить, як із дорослими.
Як зреагували коти на звернення до них?
Вчені провели невелике попереднє дослідження, у якому взяли участь 16 домашніх дорослих котів. Всі вони жили у квартирі, а більшість ще й були єдиним котом у домі. Під час дослідів науковці спостерігали, як реагують коти на голос людини (власника або чужинця), коли вона говорить з ними, як зазвичай з тваринами (на манір сюсюкання), або як з дорослим співрозмовником.
Спочатку вчені підтвердили, що коти розрізняють голос своїх власників, коли тварину називають по імені. При його звучанні вони були схильні кидати свої справи чи просто повертати голову й вуха у бік динаміків, у них розширювалися зіниці або вони починали активно пересувалися кімнатою. Реакція на клич від чужинця була суттєво менш вираженою.
А проте, коти не завжди однаково реагують і на своїх власників. Коли ті звучали з динаміків, ніби говорять із дорослими, то це викликало мінімальну реакцію тварин, у порівнянні з поведінкою, коли до них зверталися у манері спілкування з улюбленцем. Та це стосувалося лише власників: на відміну від собак, коти зазвичай ігнорували звернення чужинців, з якою інтонацією й намірами (наприклад, дати їсти або погратися) вони б не зверталися.
Дослідники роблять висновок, що вміння котів розрізняти орієнтовану до них або до інших людей розмову обумовлене досвідом співжиття з власником, під час якого тварина навчилася розпізнавати настрій та наміри хазяїна, а не вродженою схильністю до приязнішого голосу. Не будучи знайомими з чужинцями, вони не розрізняють, коли ті до них звертаються. Але оскільки дослідження проведене на невеликій кількості піддослідних, результати ще слід перевірити у наступних роботах. Як і реакцію на різне звертання у котів, що більш соціалізовані й звикли зустрічатися з багатьма людьми.
У науці завжди знайдеться місце для котиків
👔 Завдяки науці ми точно знаємо, що домашні коти воліють не працювати заради їжі
💔 І що навіть недружелюбні коти у притулках із часом стають більш комунікабельними та лагідними, просто деяким треба більше часу
😊 А якщо вам все-таки важко поладнати з Мурчиком, спробуйте повільне моргання, радять психологи
🕊️ І не забувайте про м'ясо в раціоні кота та регулярні ігри з ним. Так ваш грізний мисливець завдаватиме менше шкоди біорізноманіттю