Археологи за рештками ідентифікували Джеймса Фіцджеймса, капітана корабля «Еребус» зі зниклої в Арктиці експедиції Франкліна 1845 року. На останках Фіцджеймса знайшли сліди канібалізму, і це ще раз підтверджує гіпотезу про те, що застряглі на Півночі моряки дійшли до крайнощів заради виживання. Це відкриття проливає світло на фінальні етапи експедиції Франкліна, коли офіцерам Королівського військово-морського флоту так і не вдалося віднайти шлях з Атлантичного у Тихий океан через Арктику. Дослідження опублікували в журналі Journal of Archaeological Science: Reports.
Нижня щелепа Джеймса Фіцджеймса зі слідами канібалізму. Anne Keenleyside
Що це за місія та чому її члени дійшли до канібалізму?
Експедицію на чолі з сером Джоном Франкліном відрядили у 1845 році на дослідження невідомої частини Північно-Західного проходу — морського шляху, який сполучає Атлантичний і Тихий океани та пролягає вздовж північного узбережжя Північної Америки через Канадський архіпелаг. У складі експедиції було два кораблі — «Еребус» і «Террор» — і 129 членів екіпажу.
Фотографія капітана Джеймса Фіцджеймса у 1845 році. Sotheby's
У 1848 вцілілі капітани суден Джеймс Фіцджеймс і Френсіс Крозьє залишили останній з відомих записів про перебіг місії, повідомивши про вихід екіпажу на суходіл і смерть 15 матросів та дев’яти офіцерів. Однак і решту команди спіткала не краща доля — інуїти, яких опитували члени пошукових місій, повідомляли про знахідки тіл з явними слідами канібалізму. Саме частину з цих решток досліджували науковці Університетів Лейкгед та Ватерлоо в Канаді.
Які нові факти про експедицію вдалося розкрити?
Науковці аналізували ДНК з нижньощелепного зуба з локації NgLj-2, де знайшли рятувальний човен з одного з кораблів експедиції. Використовуючи аналіз за Y-хромосомою, порівняли ці рештки з ДНК живого нащадка Джеймса Фіцджеймса. Вони отримали достатньо високий збіг, щоб підтвердити, що останки дійсно належали зниклому капітану корабля «Еребус».
Знайдена під час розкопок у 1993 році на локації NgLj-2 щелепа Джеймса Фіцджеймса. Margaret Bertulli
Це вказує на те, що Фіцджеймс помер на ранніх стадіях відступу експедиції вглиб континенту, лише за 80 км від місця останнього відомого повідомлення експедиції. Оскільки на його кістках знайшли сліди порізів, Фіцджеймс є першою ідентифікованою жертвою канібалізму в складі експедиції Франкліна. Його смерть значно вплинула на структуру керівництва експедиції в критичний момент, що могло стати однією з причин, чому екіпаж так ніколи й не дістався річки Бак, де вони сподівалися знайти допомогу.
Чому це відкриття таке важливе?
Ідентифікація Фіцджеймса як жертви канібалізму підкреслює відчайдушне становище, в якому опинилися члени експедиції. Раніше було відомо, що частина членів експедиції загинула через хвороби та отруєння свинцем, тож можливо, що решта намагалися хоч якось прогодувати себе на шляху на південь. Це відкриття також демонструє, що ні ранг, ні статус офіцерів не мали значення в останні дні експедиції, коли люди боролися за виживання.
- Майже 1,5 мільйона років тому давнього гомініна вбили та з’їли, імовірно, представники його ж виду: на це вказали сліди порізів на його кістках.
- А канібалізм представників мадленської культури, які були первісними жителями Західної Європи, пов’язали з ритуалами, а не нестачею їжі.