У 2025 році наука, попри всі перешкоди, не зупинялася та дивувала нас відкриттями з космосу, світу тварин і далекого минулого. Так ми дізналися, що хижі акули, взагалі-то, не проти пограти з м'ячем, а страхітливі тиранозаври мали вдесятеро менших за них родичів. Але були й відкриття, що показали — втручання людини в довкілля можуть обернутися катастрофою для самої людини. Ми зібрали найцікавіші, найнеочікуваніші та найбільш недооцінені відкриття 2025 року, які нагадують, якою захопливою буває наука.
Погляд угору
2025 рік відзначився низкою успішних запусків супутників, як і декількома провальними. Але хай там як — навколоземна орбіта з часом стає все більш і більш переповненою, як робочими супутниками, так й уламками від їхніх зіткнень. І американсько-канадська команда науковців вважає, що зіткнення штучних супутників є неминучими, якщо їхня кількість продовжить зростати. Дослідники підрахували, що в разі сильного спалаху на Сонці чи іншої масштабної події, здатної позбавити супутники можливості маневрувати, перші з них зіткнуться вже за три дні.
Але небезпека від штучних супутників полягає не лише в їхніх зіткненнях — вони можуть суттєво «засліпити» не лише земні телескопи, але й ті, що працюють на орбіті. Як розповіла редакція журналу Nature у своїх підсумках року, запуски нових сузір'їв супутників, таких як американський Starlink або китайський Qianfan, призведуть до появи на орбіті близько 560 тисяч різних супутників. Відбиття ними світла під час руху по орбіті може зіпсувати близько 40 відсотків знімків телескопа «Габбл» і понад 90 відсотків знімків апаратів Європейської космічної агенції SPHEREx та ARRAKIHS і майбутній китайській місії Xuntian, яка має досліджувати еволюцію галактик і темну матерію.
Але у 2025 році науковці досліджували й природні супутники планет нашої Сонячної системи. І Сатурн, який і без того мав титул рекордсмена за кількістю супутників, цьогоріч отримав 128 нових, крихітних — діаметром всього два-чотири кілометри. Звичайно, з'явилися вони не у 2025, а мільйони років тому, однак лише зараз науковці змогли вповні їх розгледіти завдяки більш потужним телескопам. Сатурн тепер налічує більше супутників, ніж усі інші планети Сонячної системи разом узяті. А у майбутньому, за прогнозами науковців, у нього можуть нарахувати до тисячі різних супутників. Утім, майбутні спостереження допоможуть заново полічити й супутники інших планет-гігантів.
Грайливі акули
Акули мають репутацію тварин, із якими краще не гратися. Але у своїх підсумках року редакція журналу Science розповіла про дослідження в океанаріумі на півдні Каліфорнії, яке показало: акули та їхні родичі скати зовсім не проти погратися з м'ячами та кільцями. Як і будь-які тварини, яких уже помічали за грою, акули та скати спершу прискіпливо вивчали предмети в акваріумі, намагаючись зрозуміти їхнє призначення, а тоді стали носити м'ячі в зубах і пропливати крізь кільця.
В акул навіть визначили улюблений колір іграшок — і це не червоний, як можна подумати з їхньої репутації, а жовтий і помаранчевий, адже такі іграшки легше помітити на дні акваріума. Це є першим свідченням схильності акул до гри та більш розвиненого інтелекту, ніж вважали досі. Окрім цього, відкриття допоможе покращити умови утримання акул і скатів, адже досі ніхто не зважав на їхню потребу розважатися в тісних акваріумах.
Акули та скати грають із м'ячами та кільцями в акваріумі. Autumn Smith
Улюблений стародавній хижак
Цьогоріч ми дізналися багато й про іншого страхітливого хижака — вимерлого 66 мільйонів років тому тиранозавра. Як виявилося, він недарма зажив слави одного з найнебезпечніших хижаків, адже щелепи цього динозавра еволюціонували спеціально для того, щоб кусати сильніше, ніж це робили інші гігантські динозаври. Череп і щелепи тиранозаврів витримували силу укусу, яка з легкістю трощила кістки жертв, серед яких були динозаври з бронею та рогами. Це дозволило тиранозаврам ризикувати та нападати на більшу здобич, витримуючи конкуренцію з дрібнішими хижаками та велетенськими крокодилоподібними рептиліями.
У 2025 році науковцям також вдалося нарешті вирішити суперечку щодо тиранозаврів, яка точилася між палеонтологами десятиліттями. Рештки, що їх приписували молодим особинам Tyrannosaurus rex, все ж виявилися кістками іншого, меншого виду хижих динозаврів — це відкриття редакція журналу Nature згадала у своїх підсумках року. Скелет динозавра зі США, який загинув майже перед настанням дорослого віку, остаточно підтвердив, що принаймні деякі з молодих «тиранозаврів» ніколи не змогли б вирости такими великими, як T. rex. Натомість динозаври, яких віднесли до виду Nanotyrannus, досягали щонайбільше однієї десятої від маси тиранозаврів.
Принаймні втричі меншим за відомих нам тиранозаврів був і їхній предок, рештки якого знайшли в Монголії. Такі розміри не дали йому розташуватися на верхівці харчового ланцюга, як тиранозавру, тож натомість він був хижаком середньої ланки. Він жив ще 90-85 мільйонів років тому в Азії, маючи більш тендітну будову тіла, ніж у тиранозавра. Цей динозавр або споріднений із ним вид згодом мігрував до Північної Америки, де вже й виникли тиранозаври.
Наука картоплі фрі з кетчупом
Можна не любити кетчуп або помідори взагалі, але без томатів не було б і картоплі — ані фрі, ані будь-якої іншої. У своїх річних підсумках редакція Science розповіла про те, що ген, відповідальний за формування бульб, предки картоплі отримали саме від диких родичів томатів. Хоча дикі родичі картоплі вже мали один потрібний для цього ген, лише разом із геном від помідорів рослини отримали здатність формувати підземні бульби для зберігання поживних речовин.
Хоча останній спільний предок томатів і картоплі існував ще 14 мільйонів років тому, рослини зберегли достатньо спільних рис, щоб схрещування, яке подарувало нам сучасну картоплю, відбулося вісім-дев'ять мільйонів років тому. А сучасні схрещування помідорів і картоплі з їхніми дикими родичами могли б подарувати нам більш стійкі до хвороб, посух і глобального потепління сорти.
Дивовижні мурахи та мисливці на них
Еволюція наділила мурах складними пристосуваннями до розмноження: зазвичай лише одна самиця з гнізда відкладає яйця, спарюючись із декількома самцями, а решта особин є стерильними. Але у своїх підсумках року редакція журналу Nature згадала вид мурах, у якого розмноження відбувається ще дивніше, — Messor ibericus, іберійських мурах-женців. Королеви-матки в цього виду можуть давати нащадків двох різних видів — власного і спорідненого з ними M. structor. Дослідники припускають, що спершу для цього мурахам були потрібні самці іншого виду, але з часом королеви-матки M. ibericus отримали змогу відкладати і яйця, з яких вилуплювалися самці M. structor. Так іберійські мурахи-женці збільшують кількість робочих особин у своїй колонії коштом іншого виду.
Але це не єдиний дивний випадок паразитування одних мурах на інших. Дослідники описали два види паразитичних мурах, королеви-матки яких проникають до колоній інших видів і захоплюють їх зсередини. Для цього вони спершу вкривають себе виділеннями того виду мурах, чию колонію хочуть захопити, непомітно потрапляючи всередину мурашника. Після цього вони обприскують королеву цієї колонії неприємною для мурах речовиною, підбиваючи її власних нащадків її убити. Тоді нова королева відкладає яйця в чужому мурашнику, змушуючи робочих особин іншого виду доглядати за її потомством.
Утім мурахам варто остерігатися не лише паразитів — як виявилося, ссавці знову й знову еволюціонують, щоб стати здатними полювати на мурах і термітів. Дослідження, яке редакція журналу Science внесла до своїх підсумків року, показало, що пристосування до поїдання мурах виникли в різних групах ссавців незалежно одне від одного щонайменше 12 разів за останні 66 мільйонів років. Цьому посприяло поширення мурах і термітів, які зараз складають 45 відсотків усього біорізноманіття комах на Землі. Видовжена морда, липкі язики та міцні лапи для розкопування гнізд з'явилися в усіх трьох основних групах ссавців — однопрохідних, таких як єхидна, сумчастих і плацентарних, таких як власне мурахоїди. При цьому це сталося значно швидше, ніж набуття різними ракоподібними форми краба, яку часто жартома називають ідеальною еволюційною формою — попри те, що виникла вона всього п'ять разів за кількасот мільйонів років.
Натхненні природою технології
Яскраве пір'я павичів привертає увагу завдяки своєму структурному забарвленню — поверхня пір'їн має структури, які заломлюють і відбивають світло так, щоб створити конкретний колір. Але цього року в пір'ї цих птахів знайшли ще й структури, які здатні фокусувати світло в лазерний пучок, причому завжди з однаковою довжиною хвилі. Цікаво, що здатність створювати природні лазери не пов'язана із забарвленням пір'я птахів, тож науковці поки не знають, для чого вона знадобилася павичам. Але дослідники планують шукати подібні структури на поверхні вірусів і в клітинах, уражених хворобою Альцгеймера, щоб виявляти їх за допомогою лазера.
Ідея тренувати організм боротися з хворобами, вводячи ослаблений їх збудник, не є новою — так вигадали вакцинацію. Однак у 2025 році дослідники запропонували новий підхід до введення вакцин, який зробить їх доступними навіть у віддалених куточках світу та одночасно позбавить потреби в голках, яких багато хто боїться. Щоб доставити вакцину в організм людини, інженери вирішили використати зубну нитку — і таким способом уже навіть захистили мишей від грипу. Зубну нитку науковці використали і як датчик для збору даних про здоров'я людини. З її допомогою дослідники виміряли рівень гормону стресу швидше, ніж традиційними методами, а в майбутньому планують адаптувати свою технологію для вимірювання рівня інсуліну та жіночого статевого гормону естрогену.