У Бельгії знайшли скелет, зібраний із решток людей різних епох
У Бельгії археологи виявили скелет людини, зібраний з решток щонайменше семи людей, зокрема двох дітей, які жили в різні історичні періоди від III тисячоліття до нашої ери до II століття нашої ери. Як вважають дослідники, під час римського панування на цій території кістки людей з кам’яної доби та тогочасні поховання навмисно поєднали. Дослідження цього поховання розповість більше про давні культурні уявлення щодо предків та померлих. Результати дослідження опублікували в журналі Antiquity.
Фото скелета людини у зігнутій позі, знайденого у Бельгії (зліва), та ті кістки, з яких брали ДНК для визначення особи (позначені кольором справа). Paumen, Wargnies and Demory; Fédération Wallonie-Bruxelles; Veselka et al. / Antiquity
Що дізналися про стародавнє поховання?
Дослідники проаналізували рештки з поховання на заході Бельгії, проводячи аналіз кісток, радіовуглецеве датування, аналіз ДНК та ізотопів. Як виявилося, череп із поховання датований 69-210 роками нашої ери, тобто римським періодом, а деякі інші кістки — близько 3000 роком до нашої ери, кам’яною добою. Поки невідомо, чи рештки з кам’яної доби походять з тих місць, звідки й римські, і чи об’єднали їх вже в III тисячолітті до нашої ери або ж це зробили римляни.
Імовірно, ці рештки об’єднали в ході ритуалу чи як символічне поховання, адже кістки були розташовані в анатомічному порядку. Поєднання кісток кількох осіб у похованні не є характерним для поховань того часу, а тим більше — осіб, які жили у різні історичні періоди. Тому подальші дослідження розкажуть більше про зміну культури поховання у Європі протягом тисячоліть.
Що кістки розповідали про події минулого
👬 Аналіз ДНК решток, знайдених у місті Чичен-Іца, вказав на принесення в жертву 64 хлопчиків, які були родичами чи навіть близнюками.
🦷 Дослідження ДНК з зубів решток, знайдених у Північній Америці, допомогло ідентифікувати капітана зниклого корабля «Еребус» зі слідами канібалізму на кістках.
🧬 Генетики розшифрували ДНК з решток, знайдених у колодязі норвезького замку, та встановили, що власника решток могли скинути до колодязя ще у XII столітті, а описали це у королівській сазі.