Тіло австрійського священника збереглося протягом 300 років завдяки бальзамуванню через анус

Науковці дослідили тіло австрійського священника, померлого в 1746 році, яке збереглося протягом майже 300 років завдяки бальзамуванню через анус. Зазвичай для таких технік порожнину тіла розкривають і видаляють внутрішні органи, що містять багато вологи, але у випадку священника всередину тіла помістили матеріали, що поглинають вологу. Дослідники припускають, що така техніка бальзамування могла бути поширеною в Європі того часу, але досі не поміченою науковцями через посмертні пошкодження таких решток. Дослідження опублікували в журналі Frontiers in Medicine.

Мумія священника, що збереглася завдяки бальзамуванню через анус. Judith Wimmer

Що помістили в тіло священника для його збереження?

Науковці досліджували добре збережену мумію чоловіка з церковної крипти з комуни Санкт Томас ам Бласенштайн на півночі Австрії. Вдалося з’ясувати, що чоловік мав вік 35-45 років на момент його смерті, а радіовуглецеве датування показало, що помер він у 1730-1780 роках. Тому тіло приписали парафіяльному вікарію Францу Ксаверу Сідлеру фон Росенеґу, якого в цей час відправили до місцевої церкви виконувати обов’язки намісного єпископа. Оскільки тіло мумії було добре збереженим, а нижні кінцівки та голова — ні, науковці вирішили дослідити причину цього за допомогою комп’ютерної томографії та подальшого розтину.

Зображення церкви у Санкт Томас ам Бласенштайн. Приблизно 1820 рік, автор невідомий, колекція Andreas G. Nerlich

Як виявилося, у черевній порожнині та в районі тазу чоловіка знаходилася суміш з тирси, фрагментів гілок і різних тканин, зокрема розшитої льняної та шовку — доступних на той час матеріалів. Їх ввели через анус священника, щоб зберегти тіло непошкодженим. Крім того, всередині тіла чоловіка знайшли скляну намистину, яка могла бути частиною вишивки на тканині з церкви. Токсикологічний аналіз введеної священнику суміші показав, що вона була просякнута розчином з великою кількістю йонів цинку, імовірно солей хлориду цинку з невеликим додаванням аміаку, і незначною кількістю міді — такий розчин посприяв би висушуванню тіла зсередини.

Фото мумії з переднього та заднього боку тіла. Andreas G. Nerlich

Такі маніпуляції дозволили зберегти тулуб священника у гарному стані, тому науковці дізналися дещо й про його життя. Аналіз ізотопів різних хімічних елементів у його тілі показав, що чоловік якісно харчувався, споживаючи значну кількість м’яса та молочних продуктів. Він також не мав ознак важкої фізичної праці, швидше за все курив люльку та хворів на хронічний туберкульоз, на що вказали відкладення кальцію в його легенях. Імовірно, активне запалення, спричинене хворобою, призвело до крововиливу в легенях і смерті священника.

Як досліджують давньоєгипетських і не тільки мумій

🤰 Польські науковці знайшли докази першого відомого збереження плода в тілі мумії. Утім пізніше їхнє відкриття спростували, не виявивши в тілі «вагітної» мумії ознак плода.

😱 А от мумія «жінки, що кричить» отримала свою назву заслужено: науковці з’ясували, що її рот справді був відкритим у крику через передсмертну агонію, а не внаслідок недбальства бальзамувальників.

👃 Хімічний аналіз запаху давньоєгипетських мумій показав, що вони мають найбільше сполук, що відповідають за солодкий чи пряний аромат або запах деревини.