Різні способи розривання листків у шимпанзе назвали жестовими діалектами

Британські дослідники з'ясували, що сусідні групи шимпанзе віддають перевагу різним способам модифікації листків дерев, надаючи при цьому жестові однакового значення. Дослідження у журналі Scientific Reports свідчить, що варіації жесту є соціальними діалектами, які, утім, зрозумілі представникам різних груп шимпанзе.

Східний шимпанзе. Bernard DUPONT / Wikimedia Commons

Про які жести шимпанзе йде мова?

Жести відіграють важливу роль у спілкуванні шимпанзе. Вони може бути представлені винятково рухами рук, показуванням на об'єкти або ж маніпуляцією об'єктами. Так, поширеними є жести, за яких шимпанзе взаємодіє з листям. Він тримає їх в одній руці і водночас губами або пальцями іншої руки відриває чи відщипує їх. Достеменно невідомо, що означає цей жест, але його пов'язують із сексуальним контекстом, тож можливо, що це свого роду залицяння.

Таку взаємодію з листочками вперше помітили у групі танзанійських шимпанзе нацпарку Махале, а пізніше з'ясувалося, що воно характерне й іншим групам, хоч і має варіації у виконанні. Ці варіації можна вважати аналогом діалектів у вокалізації, які всупереч відмінностям означають те саме, вважають науковці Сент-Ендрюського університету.

Що навело вчених на таку думку?

Дослідники провели ґрунтовний аналіз жестів зі взаємодією з листками між двома сусідніми групами східного шимпанзе (Pan troglodytes schweinfurthii), що живуть в лісі Уганди. Для цього зібрали інформацію про 15 років спостереження за цими приматами, включно зі способом маніпуляції листками та контексту, у рамках якого жест виконують.

Зазвичай з листками взаємодіяли дорослі самці, причому в сексуальному контексті, в обох угрупованнях. Але дві групи віддавали перевагу різним типам жестів. В одній це частіше було відщипування листків, тоді як в іншій — відривання або розривання. Але обидва жести, схоже, мали однакове значення. Вчені кажуть, що принаймні двоє самок погодилися на спаровування у відповідь на обидві форми взаємодії самців з листками, відповідно до переваг угруповання, з якого походить самець. Тобто вони зрозуміли характерний для іншої соціальної групи жест.

Автори вважають, що групові відмінності в жестах, які мають однакове значення, мають соціальне походження, а отже, представляють культурні діалекти, які дотепер в основному розглядалися лише стосовно звукової комунікації.

Розвиток власної манери спілкування у різних соціальних групах приматів раніше відмічали і в павіанів та орангутанів, але ті дослідження стосувалися репертуару вигуків, а не жестів.