Гвінейські павіани однієї групи розвинули подібну вокалізацію

Німецькі вчені виявили, що самці гвінейських павіанів мають подібну вокалізацію в межах однієї групи, що відрізняється від звуків, які видаються представниками різних груп. Вчені пояснюють це здатністю павіанів частково змінювати вокалізацію у відповідь на почуте схожою манерою всередині окремої соціальної групи. Дослідження опубліковане у журналі Proceedings of the Royal Society B.

Steve Bloom Images / Alamy

Steve Bloom Images / Alamy

Чому це важливо?

Важливою передумовою для виникнення мови є здатність відповідати вокалізацією на звуковий сигнал. Люди досягли виняткового успіху в цьому вмінні, і науковці не покидають спроб відшукати аналогічні здібності і в інших приматів. Такі дослідження важливі для кращого розуміння еволюції мовлення. Однак поки що дані вказують на обмежені можливості більшості приматів вивчати звуки на основі почутого, їх легше навчити мови символів та жестів. Утім, деякі модифікації голосу простежуються, приміром, у звичайних ігрунок (Callithrix jacchus), що можуть збільшувати амплітуду своїх вигуків у шумному середовищі. Така здатність може призводити до того, що члени групи, які тісно та часто взаємодіють з допомогою голосу, видають подібні звуки. Це чимось схоже на акцент у людей, спільний для членів певного суспільства. Вчені з Лабораторії когнітивної етології Німецького центру приматології вирішили дослідити, чи впливають соціальні взаємодії на вокалізацію гвінейських павіанів (Papio papio), що мають складну соціальну структуру.

Як вивчали тварин?

Павіани живуть групами, що складаються із кількох зграй. Кожна з таких зграй, зі свого боку, складається з кількох гаремів, де один самець, кілька самок та молодь. Самці у цьому суспільстві мають тісні зв’язки та регулярно займаються грумінгом — доглядають за хутром один одного, що сприяє більшій приязні. Під час взаємодій вони видають звуки, схожі на хрюкання або бурчання, на знак дружби. Саме на цих звуках зосередилися німецькі вчені.

Дослідники записали бурчання 27 самців із двох груп та проаналізували їхню частоту, тривалість та тони. Порівнявши вокалізацію представників двох груп, вчені прагнули дослідити наявність певних загальних відмінностей між ними.

Що почули науковці?

Автори пишуть, що справді, бурчання самців з однієї групи було подібнішим, ніж коли порівнювати його між двома групами. Ба навіть більше, самці з однієї зграї мали ще більше подібностей у вокалізації.

Науковці припускають, що це можна пояснити відтворенням павіанами почутих звуків, як це відбувається і в людей з акцентами. Спільна “вимова”, можливо, сприяє міцнішим соціальним зв’язкам приматів. Таким чином, дослідження демонструє більшу гнучкість павіанів, ніж це вважалося раніше, а також підтверджує здатність деяких приматів розвивати варіації вокалізації.