Оскільки равлики та тихоходи живуть в одному середовищі, польські вчені припустили, що перші можуть допомагати у поширенні других. Результати експериментів свідчать на користь цього припущення, бо показали, що равлики можуть випадково підбирати тихоходів під час звичної активності. Так молюски переносять тихоходів на короткі, недоступні їм відстані, що може сприяти їхньому розселенню, йдеться у журналі Scientific Reports.
Чим привернуло увагу пересування тварин?
Тварини — це зазвичай рухомі істоти, завдяки чому вони можуть активно поширюватися у просторі, розносячи свої гени на нові локації. Але іноді цього буває недостатньо, тим паче для крихітних за розмірами або обмежених у рухливості тварин, яким самостійно важко долати суттєві відстані. У такому разі корисним є вміння знайти та використати природні «транспортні засоби», тобто інші рухомі види організмів. Явище відоме як форезія. Наприклад, багато видів кліщів чіпляються за нагоди до жуків, із якими пересуваються для розселення чи пошуку сприятливіших місць для життя.
Ще менші за кліщів тихоходи (Tardigrada), що рідко досягають одного міліметра, теж самостійно далеко не дійдуть. Але всупереч численності (їх нараховується понад 1 300 видів) та поширеності (вони живуть майже в усіх вологих середовищах, часто віддаючи перевагу моху, але виживають і при висиханні та навіть у відкритому космосі), мало що відомо про те, як саме розселяються ці істоти. Роль форезії у поширенні тихоходів досліджували зоологи Університету імені Адама Міцкевича у Познані.
Як стежили за переміщеннями крихітних тихоходів?
Як уже згадувалося, тихоходи дуже витривалі. Але для активного життя в наземному середовищі їм необхідна хоча б мінімальна волога. І байдуже, чи періодична, оскільки при висиханні тварини не помирають, а перебувають в анабіозі до кількох років, повертаючись до звичного життя, коли знову потраплять у вологе середовище. У цьому тихоходи подібні до черевоногих молюсків, які населяють подібні місця і теж стають активними при підвищеній вологості. Це навело вчених на думку, що равлики та слимаки можуть використовуватися тихоходами як транспортний засіб. Хоча молюски відомі своєю повільністю, але вони все ще значно швидші за мікроскопічних тихоходів та можуть долати суттєво більші відстані, перетинаючи недоступні для тихоходів коридори. А крім того, волога їхнього слизу може створювати комфортні умови для подорожі пасажирів.
Наскільки в реальності підходять тихоходи та молюски для описаної взаємодії, науковці досліджували в лабораторних дослідах. Вони використали тихоходів виду Milnesium inceptum та смугастих лісових равликів Cepaea nemoralis, які природно зустрічаються в одному середовищі. Тварин розмістили у пластикові ящики з розмірами 95х95х60 сантиметрів, яким намагалися надати подібні на природні умови, обробивши стінки й дно ящика наждачним папером, щоб надати їм текстуру бетону та каменю, на яких живуть тихоходи, молюски та мох. Відтак у частину ящиків, які були контрольними, розмістили самих лише тихоходів у кількості 10 особин в силіконову квадратну «загорожу» розмірами 3х3х0,5 сантиметра, щоб обмежити їхнє самостійне пересування. В другі ящики знову розмістили по 10 тихоходів у силіконовий квадрат, але тепер уже разом із одним равликом. У треті ящики поклали 10 тихоходів, одного равлика та один шматок моху, який відділяв два види тварин і краще відтворював природні умови. Ящики, по 30 штук кожного типу, розмістили на три доби в холодну вологу кімнату, а після цього взялися порівнювати, скільки тихоходів вибралися за межі силіконового квадрата у кожному з них.
Як часто равлики катають тихоходів?
У контрольних ящиках, де тихоходи були самі, жоден із них так і не зумів самостійно вибратися із силіконового квардрата. Натомість 38 тихоходів були переміщені у ящиках, де вони ділили простір із самими равликами, та 12 — у ящиках, де розмістили ще й мох для субстрату. Науковці припускають, що мох перешкоджав фізичному контакту та, відповідно, перенесенню тихоходів равликами, хоч і не унеможливлював трансфер. Водночас не всі тихоходи-пасажири пережили коротку подорож, що могло бути спричинено забрудненням води в контейнерах фекаліями молюсків або нестачею кисню.
Кількість переміщених тихоходів у контрольних ящиках (С), ящиках із равликом (TS), ящиках із равликом та мохом (TSМ). А. Кількість як живих, так і мертвих на момент обстеження тихоходів. В. Кількість лише живих на момент обстеження тихоходів. Zofia Książkiewicz, Milena Roszkowska / Scientific Reports, 2022
Із експериментів виходить, що равлики й справді можуть сприяти поширенню тихоходів чи їхніх яєць на короткі, хоча й суттєві для них відстані. Автори зазначають, що для таких маленьких та не здатних до великих подорожей тварин переміщення навіть на короткі відстані може мати велике значення для забезпечення генетичного різноманіття окремих локацій. Наступні дослідження покажуть, наскільки це правдиве твердження, і чи взагалі вагома роль у природі транспортації равликами, у порівнянні з іншими способами, як-от вітром.
А проте, припущення про комфортні умови, забезпечені слизом молюсків, поки що не знайшли підтверджень. Додаткові досліди показали, що тихоходи важче поверталися з анабіозу після контакту зі слизом, і мали складнощі із визволенням із нього. Крім того, лише третина з них виживала протягом наступної доби, на противагу 98 відсоткам повернутих до активності простою водою. Можливо, що слиз дуже швидко висихав і тихоходи не встигали реагувати на повторне зневоднення. Або ж внесок зробили антибактеріальні властивості слизу равлика, які послабили здоров'я тихоходів, порушивши їхній мікробіом.
Навіть менші за тихоходів організми, і навіть не тварини, користуються іншими як транспортом. Нерухомі спори ґрунтових стрептоміцетів, приміром, прикріплюються до джгутиків інших бактерій, щоб потрапити до коренів рослин.