Постарілі клітини виявилися важливим елементом у регенерації епітелію дихальних шляхів, а можливо, й кишківника та шкіри. У дослідах на мишах ці клітини виявили вже незадовго після народження й визначили, що вони сприяють відновленню епітелію легень при його пошкодженні, реагуючи на запалення й стимулюючи стовбурові клітини. Про це йдеться у статті американських вчених у журналі Science.
Постарілі клітини, мічені флуоресцентним білком. Nabora Reyes / Peng Lab
Які це постарілі клітини?
У процесі старіння в нашому організмі з'являється дедалі більше клітин, які вже не діляться, гірше виконують свої функції, але водночас не помирають. Їх називають постарілими. Накопичення постарілих клітин називають однією з основних причин проявів старіння, як-от зморшок, артриту та підвищеного ризику раку. Через це потенційним способом подовжити здорове життя розглядають використання сенолітиків — препаратів, які прицільно знищують постарілі клітини. Це, зокрема, допомагає збільшити в організмі рівні білка, пов'язаного з довголіттям. Потенційний сенолітик навіть виявили в екстракті виноградних кісточок.
Але нове дослідження на чолі з ученими Каліфорнійського університету в Сан-Франциско свідчить, що не варто поспішати усувати старі клітини, вони ще можуть виконувати вкрай важливі функції.
Яку користь приносять постарілі клітини?
Вчені розробили метод відстеження постарілих клітин в здорових тканинах, приєднавши до гена p16INK4a+, який експресує біомаркер постарілих клітин, ген зеленого флуоресцентного білка. У такий спосіб постарілі клітини експресували флуоресцентну сполуку, за якою їх можна було легко помітити під мікроскопом й дослідити їхні функції.
У дослідах на мишах з'ясувалося, що постарілі клітини з'являються вже незадовго після народження у таких бар'єрних органах як легені, кишківник та шкіра, і накопичуються з віком. Вони розміщувалися на базальній мембрані поруч зі стовбуровими клітинами. Коли вчені застосували проти них у легенях сенолітики, то стовбурові клітини більше не могли ефективно загоювати пошкодження епітелію, спричинені токсичною речовиною. З'ясувалося, у нормі постарілі клітини реагують на запальні сигнали від пошкодження й сприяють регенерації епітелію, стимулюючи до цього стовбурові клітини виробленням відповідного фактору росту. Імовірно, схожу функцію вони виконують і в епітеліальних тканинах інших органів.
То сенолітики не врятують від наслідків старіння?
Результати свідчать, що усунення постарілих клітин може бути не таким безпечним, як вважалося дотепер. Це не привід відмовитися від їхнього розроблення й дослідження, тим більше, що наразі досліди проведені на мишах. Але надалі потрібно більше уваги зосередити на тому, які ще важливі функції постарілі клітини можуть виконувати в нормі, і розробити методи розрізнення цих клітин, щоб націлюватися лише на тих, що пов'язані з захворюваннями і чия присутність робить більше шкоди, ніж користі.