Команда астрономів, яка раніше відшукала залишок наднової, яка спалахнула ще у 1181 році, підтвердила, що туманність Pa 30 зберегла свідчення спалаху рідкісної наднової типу Iax. Це означає, що помічена астрономами 12 століття наднова є наслідком злиття двох білих карликів — зірок на останній стадії еволюції. На це вказують архівні зображення зокрема «Габбла», а також нові спостереження, які додатково зробили дослідники. Робота опублікована на arXiv.
Інфрачервоне (а), ультрафіолетове (b) та оптичне (с) зображення туманності Pa 30. Andreas Ritter et al. / The Astrophysical Journal Letters, 2021
Що це за наднова?
Минулого року ми розповідали про роботу астрономів, які пов'язали знайдену у 2013 році туманність Pa 30 із подією, яку побачили китайські астрономи 840 років тому — спалахом наднової. І у своєму новому дослідженні ці ж астрономи з університетів Угорщини, Гонконгу, Іспанії, Британії та Франції, використовуючи нові і архівні дані спостережень за туманністю Pa 30, знайшли докази, що наднова належала до рідкісного типу Iax.
Що нового побачили?
Туманність Pa 30 — це яскраве дископодібне джерело розсіяного рентгенівського випромінювання, багате на магній, кремній, сірку і неон, із бідною на водень та гелій центральною зорею «Зіркою Паркера». Вчені використали дані спостережень за Pa 30 телескопів «Габбл», WISE, Swift, ROSAT та XMM-Newton, а також додатково постежили за туманністю за допомогою спектрографа OSIRIS, який працює у комплексі Великого Телескопа Канарських островів (Gran Telescopio de Canarias).
Архівні дані показують, що за останні 100 років залишок наднової потьмянішав приблизно на 0,5 зоряної величини. Моделювання показує, що швидкість втрати залишком маси через зоряний вітер складає 10^-6 мас Сонця на рік, а швидкість цього вітру оцінюють у 15 тисяч кілометрів на секунду. Також білий карлик, «зірка Паркера», що лишилася, має масу у 1,2 маси Сонця, і згідно з оцінками, під час спалаху втратила 0,15 маси Сонця.
Такі параметри залишку наднової узгоджуються із моделлю появи наднових типу Iax: злиттям або пари вуглецево-кисневих карликів, або масивного вуглецево-кисневого карлика із гелієвим компаньйоном. Втім, такий залишок мав би володіти сильним магнітним полем, а у цій роботі дослідники оцінили його як 2,5 мегагауса. Щоб уточнити, що саме призвело до яскравої події у небі, яку бачили китайські астрономи кілька століть тому, вчені мають виявити, чи обертається утворена злиттям карликів структура, що складно зробити.
Вибухова смерть зірок
🔭В архіві телескопа «Габбл» відшукали викинутий внаслідок вибуху наднової матеріал та за його рухом знайшли місце спалаху
🌌 В центрі нашої Галактики об’єкт Стрілець А Схід також виявився залишком наднової типу Iax. Він взаємодіє із нашою центральною чорною дірою та є першим залишком наднової цього типу в нашій галактиці
🟣Також залишок наднової став найпершим знімком нещодавно запущеного рентгенівського телескопа IXPE