На дні марсіанського кратера Єзеро знайшли змінені водою породи

Прибулий у марсіанський кратер Єзеро марсохід «Персеверанс» зібрав для планетологів достатньо фото осадових порід, щоб вчені відшукали змінені водою магматичні породи. На Землі реакції магматичних порід із водою створюють середовища для життя мікробів. І камені на дні кратера Єзеро, як зазначають вчені у статті, опублікованій у Science, мають ті ж складові, зокрема оксиди заліза, перхлорати та сульфати. А карбонати вказують на реакції з рідинами, багатими CO2. Зразки цих порід зберігаються на борту «Персеверанса» та чекають способу потрапити до земних лабораторій.

На Марсі знайшли воду?

Минулого року ровер «Персеверанс» висадився у кратері Єзеро на Марсі, щоб дослідити давні озерні та річкові відкладення, існування яких у цьому регіоні підозрювали ще з даних спостережень за планетою з орбіти. І в цій роботі команда планетологів представила результати роботи перших 290 днів ровера на Марсі, присвячених геології та геохімії геологічних утворень на дні кратера. За цей час марсохід пройшов маршрут, який забезпечив планетологам доступ до рясних відслонень гірських порід в області Мааз (Máaz), Сейта (Séítah), а також до уступу, неофіційно названого хребтом Артубі (Artuby), який поділяє ці дві ділянки.

Завдяки роботі «Персеверанса» вчені побачили, що скелі формації Мааз часто частково покриті реголітом, пилом, а іноді і переривчастим пурпуровим нальотом або кіркою. Так вони дійшли висновку, що породи схожі на змінені водою магматичні. Середній склад кожної проаналізованої гірської породи вказує на те, що формація Мааз досить однорідна і в ній переважають різні пропорції плагіоклазу та авгіту — поширених магматичних мінералів. Сімдесят сім об'єктів пласта Мааз було проаналізовано за допомогою інфрачервоної спектроскопії, дані якої вчені приписують гідратованим оксидам заліза, смектитам заліза та гідратованим солям.

Відслонення корінних порід формації Сейта в основному обмежене гребенями висотою від 1 до 10 метрів, що простягаються з північного сходу на південний захід. Решта області покрита піщаними брижами і валунами. Інфрачервона спектроскопія також вказує на особливості, які пов'язують з мінеральною гідратацією, хоча і не таким яскравими, як у випадку формації Мааз. Обидві формації складаються з первинних магматичних мінералів (наприклад, олівін, авгіт, плагіоклаз) і вторинних водних фаз гідротермальних змін (карбонатів, сульфатів).

Що з кратером зробила вода?

Вчені вважають, що оскільки вік найбільших мереж річкових долин, що живили Єзеро, вважається як 3,6–3,8 мільярда років, це забезпечує тривалий період водної активності, протягом якого могли відбуватися озерні та магматичні процеси, приводячи до гідротермальних взаємодій. Просторово та хімічно розрізнені матеріали (карбонати, аморфні силікати, оксиди заліза, перхлорати, сульфати та, можливо, силікати заліза) можуть бути продуктом декількох різних пов'язаних з водою подій, що відрізнялися за хімічним складом і, можливо, були розділені у часі: свою роль могли зіграти як гідротермальні, так і підземні води.

Це свідчить про життя?

Одним з визначень придатного для життя середовища є таке, яке може запропонувати рідку воду, джерело енергію, поживні речовини та інші фізико-хімічні умови для підтримки відомих форм життя. На Землі реакції магматичних порід з водою створюють підхожі умови для мікробного життя. І окиснення заліза у процесах карбонатизації та серпентизації створює H2 – потенційне джерело енергії – поряд з метаном та іншими вуглеводнями, які можуть слугувати сировиною для синтезу складніших органічних молекул. Знайдені вченими солі і мінерали могли б мати потенціал для підтримки життя, якщо у давнину Червоної планети існувало придатне для життя середовище.

Також раніше ми розповідали, як за фото останця, яке зробив «Персеверанс» у кратері Єзеро, планетологам вдалося підтвердити наводнене минуле місцевості.

---