На дні південно-східної частини Індійського океану виявили велетенське скупчення решток китів, що містило як відносно сучасні, так і викопні залишки, вік найдавніших з яких оцінили приблизно у понад п’ять мільйонів років. Це найбільш глибоководне «кладовище» китів — глибина його розташування більш як у півтора раза перевищує попередні знахідки та становить понад сім кілометрів, а його довжина сягає приблизно 1200 кілометрів. Дослідники припускають, що вивчення глибоководних кладовищ китів дозволить дізнатися більше про еволюцію морських ссавців. Дослідження опублікували в журналі Nature.
Глибоководна екосистема на поверхні решток китів. Global TREnD, IDSSE
Чому китові рештки цікавлять біологів?
Загибель кита — важлива подія для океану. Коли мертвий кит опускається на дно, його тіло стає джерелом поживних речовин у середовищі, де зазвичай бракує їжі. Залишки м’яких тканин приваблюють падальників, а на рештках кісток на десятиліття формуються цілі екосистеми з молюсками, червами, ракоподібними та іншими тваринами. Там також оселяються хемосинтетичні бактерії, які отримують енергію зі сполук сірки, що міститься в органічних речовинах кісток. Дотепер більшість таких екосистем знаходили на глибинах до приблизно чотирьох кілометрів, а найглибше сягало 4204 метрів. Однак, у 2023 році команда дослідників на борту китайського судна «Tansuoyihao» виявила китові рештки у межах зони Діамантіна на глибинах від 4616 до 7001 метра.
Що показали занурення до китового кладовища?
Вивчення дна проводили під час 32 глибоководних занурень за допомогою спеціального апарата. Уже під час одного з перших досліджень, поблизу найглибшої ділянки западини Дордрехт, апарат натрапив на кістки китів, а під час подальших занурень науковцям вдалося задокументувати 485 ділянок із сучасними або викопними рештками китів.
Кістка кита, зібрана маніпулятором підводного апарата. Global TREnD, IDSSE
П’ять екосистем китових решток визначили як активні — вони перебували на стадії, коли основним джерелом енергії для мешканців стають сполуки сірки — поверхні кісток були вкриті білими шарами бактерій, а всередині жили черви Osedax, здатні «проїдати» китові кістки. Найглибшу активну екосистему виявили на глибині 6789 метрів — вона складалася з трьох видовжених хребців дзьоборилого кита.
У таких екосистемах вчені виявили тварин з принаймні 35 різних груп — там зустрічалися черви, ракоподібні, молюски, кнідарії (до них належать, наприклад, медузи та коралові поліпи) та голкошкірі, зокрема, офіури та морські маргаритки, яких досі зустрічали лише на рештках деревини та поблизу гідротермальних джерел. Більшість знайдених видів, імовірно, раніше не були науково описані, тому дослідники визначали лише їхню належність до певного роду або родини.
Ізотопний аналіз двадцяти п’яти кісток викопних китів указав, що їхній вік становив від 120 тисяч до 5,26 мільйона років. Найдавніші рештки належали представникам вимерлого виду Pterocetus benguelae.
Черепи дзьоборилих китів: двох вимерлих видів Pterocetus diamantinae й Izikoziphius rossi (два верхніх) та двох новозеландських ременезубів (Mesoplodon bowdoini, два нижніх). Global TREnD, IDSSE
Що могло зібрати сотні китових решток в одному регіоні?
Хоча точні причини формування китових кладовищ невідомі, автори припускають, що на цей процес впливають кілька чинників. Відомо, що дзьоборилі кити полюють на глибоководних кальмарів і риб, тож зона Діамантіна могла бути важливим місцем їхнього живлення. Водночас занурення на велику глибину створює для китів ризик загибелі через фізичне виснаження або декомпресійні розлади, пов’язані з різкою зміною тиску. Мертві туші завдяки рельєфу дна могли опускатися вниз та лишатися на одному і тому ж місці, а надзвичайно повільне накопичення осаду дозволило кісткам відкрито лежати на дні упродовж сотень тисяч та навіть мільйонів років. Збереженню кісток сприяв і початково високий вміст у них мінеральних речовин — один з найвищих у ссавців, а також накопичення на їхній поверхні залізо-марганцевих оксидів.
Автори припускають, що подібні кладовища можуть існувати й в інших частинах океану, де проходять маршрути або місця живлення глибоководних китів. Якщо їх вдасться знайти, вони можуть стати цінними архівами еволюції китоподібних і водночас допомогти зрозуміти функціонування глибоководних екосистем.
Які ще глибоководні знахідки робили біологи
🐟 На глибині 8336 метрів камера зафіксувала найглибоководнішу рибу, що належить до роду риб-слимаків. Рибу цього ж роду із незвичним синім забарвленням помітили на глибині шести кілометрів.
🐌 А от справжнього морського слимака помітили в Тихому океані — він здивував науковців тим, що вмів плавати та мав прозоре тіло.
🦠 У Північному Льодовитому океані біологи дослідили губок, здатних виживати в бідних на поживу регіонах завдяки бактеріям, що допомагають їм розщеплювати рештки вимерлих тисячі років тому тварин.
🦑 У Тихому океані підводному дрону вдалося зафільмувати глибоководного кальмара з найбільшими в природі світними органами.
