Зоологи описали новий вид глибоководних риб-слимаків, що мешкають в Атакамській западині. Помічена на глибині понад шість кілометрів, риба має незвичайне синє забарвлення та, скоріш за все, походить від предка, який населяв холодні води Антарктики. Новий вид описаний в журналі Marine Biodiversity.
У чому незвичайність нової риби?
У найбільш глибоководній частині океану, ультраабісалі, що сягає понад шести тисяч метрів, немає сонячного світла, температура менш як три градуси Цельсія та екстремальний тиск. Істотам, що мешкають у тій кромішній пітьмі, не потрібно мати яскравого забарвлення, щоб виділятися. Це стосується і риб-слимаків, найпоширеніших риб ультраабісалі. Тому більшість із них є білими, напівпрозорими організмами із крихітними очима, яких вкрай важко вивчати, тому що при піднятті їх на поверхню вони перетворюються на желеподібну масу через пристосованість до екстремального тиску біля океанічного дна. Та бувають і винятки. Як і новий вид риб-слимаків, описаний вченими Ньюкаслського університету спільно з колегами з Великої Британії, США, Японії та Австралії.
Чим привернула риба увагу?
Новий вид виявили під час дослідження Атакамської западини, яка простягається уздовж узбережжя Південної Америки й сягає глибини 8 065 метрів. Вчені використовували пастки з відеокамерами, що їх опустили на глибину від 2 537 до 8 052 метрів, і які робили тридцятисекундні відеозаписи кожні 1,5 хвилини.
Одного дня камера на глибині 6 714 метрів зареєструвала рибу-слимака несподівано яскравого як для дна океану синього кольору. Тварину виловили й дослідили вже у лабораторії, зокрема за допомогою аналізу ДНК. З'ясувалося, вона відрізняється від більшості вже відомих видів, серед іншого, більшою кількістю хребців та променів плавців. Її визначили як нового представника роду Paraliparis, яка найбільше схожа на рибу-слимака, типову для Антарктики, а не Атакамської западини. Тож можливо, колись її предок перебрався до жолоба з району холодної Антарктики. Новий вид отримав назву Paraliparis selti, де selti перекладається як «синій» із майже вимерлої мови кунса корінного народу пустелі Атакама.
Інші риби-слимаки, з Арктики, здивували вчених, коли їх вперше застали за біофлуоресценцією. Взагалі, риби-слимаки мають низку пристосувань до життя в несприятливих умовах ультраабісалі, зокрема генетичних. Наприклад, у них збільшена кількість копій генів, залучених до виправлення пошкоджень ДНК, а також відсутні гени рецепторів смаку.