ДНК з зубів підтвердила, що леви з Цаво дійсно їли людей у 19 столітті

Генетичний аналіз волосся і шерсті з зубів левів підтвердив, що відомі леви-людожери з Цаво у Кенії наприкінці XIX століття дійсно полювали на людей. Результати дослідження показали, що їхньою здобиччю також стали жирафи, сарнобики, водяні козли, антилопи гну та зебри. Такий метод дослідження сподіваються використати для вивчення здобичі й інших померлих тварин за ДНК з черепів та зубів. Результати дослідження опублікували в журналі Current Biology.

Щелепа одного з левів зі зламаним зубом. Field Museum of Natural History in Chicago

Які нові історичні подробиці розкрив аналіз ДНК?

Науковці вивчали ДНК з решток двох левів-людожерів з Цаво, які відомі вбивством щонайменше кількох десятків людей в Африці у період побудови Угандійської залізниці у 1890-х роках. Порівняння цієї ДНК з геномами сучасних видів тварин, а також з історичними даними про поширення цих видів допомогло дослідникам реконструювати раціон цих левів.

Однією з найнесподіваніших знахідок стало те, що вони полювали на антилоп гну — тварин, найближче пасовище яких було на відстані 80 кілометрів від того місця, де левів застрелили у 1898 році. Крім того, науковці припустили, що пошкодження зубів у цих левів могло вплинути на харчові звички цих хижаків, зокрема підштовхнути їх до полювання на людей. Такий спосіб реконструкції раціонів померлих тварин допоможе дізнатися більше про екосистеми, що існували в минулому, а також сприятиме розробці стратегій збереження сучасних популяцій левів.

Більше відкриттів про минуле

🧬 Раніше за допомогою генетичного аналізу археологам вдалося підтвердити особу загиблого капітана арктичної експедиції, який став жертвою канібалізму та загинув від рук власної команди.

👬 Аналіз ДНК також вказав на те, що давні майя приносили в жертву хлопчиків-близнюків для відтворення міту про братів-героїв, які обдурили богів і воскресли.

🧠 В італійському місті Мілані аналіз тканин мозку вказав на найдавніші сліди вживання коки у Європі, яке відбулося майже на два століття раніше за перші письмові згадки.