Японські науковці розкрили механізм, який забезпечує тихоходам високу стійкість до екстремальної нестачі води. При зневодненні, окремі білки усередині їхніх клітин формують гель із мережею волокон, який сприяє збереженню структури клітин, не даючи їм збігатися від висихання. Це збільшує шанси тварин пережити несприятливі умови, йдеться у журналі PLOS Biology.
Тихоход в електронному мікроскопі. S. Tanaka, H. Sagara, T. Kunieda / University of Tokyo
Тихоходи (Tardigrada) відомі своєю живучістю. Вони успішно витримують небезпечну для інших тварин радіацію, навіть в умовах космосу, а також, хоч і є вологолюбними тваринами, але з легкістю перечікують висушування. Суперсилою, яка дає їм змогу висихати й знову оживати при поверненні вологи, зацікавилися науковці Університету Токіо. Вони припустили, що тихоходи мають білки, завдяки яким клітини зберігають свою форму і не руйнуються.
Проаналізувавши хімічний склад клітин тихоходів, дослідники виявили низку унікальних для цих тварин білків CAHS, що поширені в цитозолі та ядрі клітин. В лабораторних умовах, що симулюють гостру нестачу води, ці білки формували гелеподібні мережі волокон і гранул, але при поміщенні клітин у водне середовище ці структури швидко зникали. Мережа волокон, за словами вчених, нагадує цитоскелет клітини й сприяє збереженню структурної цілісності й механічної стійкості клітин при висиханні. Що цікаво, коли клітини дрозофіл змушували теж виробляти досліджені тут білки CAHS, то вони теж ставали стійкішими до зневоднення. Схожу, хоч і обмежену, дію білків відмітили і в людських клітинах. Можливо, у майбутньому ці молекули знайдуть практичне застосування для подовження терміну зберігання тканин і органів поза донорським тілом.
Формування гелеподібної мережі волокон при зневодненні клітини. A. Tanaka, T. Kunieda / University of Tokyo
У тихоходів залишається дедалі менше таємниць від людей, зокрема:
🛡️ ми вже знаємо, яким щитом вони захищаються від ультрафіолету
🪐 за яких умов можуть пережити міжпланетні подорожі
🐌 і як катаються на равликах.