Астрономи запідозрили існування океану під поверхнею Міранди, супутника Урана. На це вказало моделювання поверхневих структур цього супутника на основі зображень з апарата «Вояджер-2», зроблених у 1986 році. Нове відкриття вносить Міранду в нечисельний список небесних тіл у нашій Сонячній системі, де потенційно може існувати життя. Дослідження опублікували в журналі The Planetary Science Journal.
Карта південного полюса Міранди показує структури й рельєфи корон, у яких зосереджена геологічна активність супутника. Strom et al. / The Planetary Science Journal, 2024
Як вдалося виявити підповерхневий океан?
Після картування різних поверхневих характеристик, таких як тріщини, хребти та трапецієподібні корони, науковці розробили комп’ютерну модель для тестування кількох можливих структур надр Міранди. Найкращий збіг між моделями та наявними особливостями поверхні свідчить про те, що під крижаною поверхнею Міранди міг існувати океан приблизно 100–500 мільйонів років тому. Згідно з дослідженням, цей підповерхневий океан міг досягати глибини 100 кілометрів і бути прихованим під крижаною корою товщиною не більше 30 кілометрів. Оскільки радіус Міранди становить лише 235 кілометрів, океан міг заповнити майже половину об’єму супутника.
На думку науковців, ключем до утворення цього океану були припливні сили між Мірандою та сусідніми супутниками. Ці гравітаційні взаємодії могли посилюватися орбітальними резонансами — конфігурацією, у якій період обертання кожного супутника навколо планети є точним цілим числом періодів інших супутників. Чисельні моделювання показали, що Міранда та її сусідні місяці, ймовірно, мали такий резонанс у минулому, що може бути потенційним механізмом, який розігрів внутрішню частину Міранди, підтримуючи підповерхневий океан.
З часом орбітальні резонанси між супутниками розсинхронізувалися, що призвело до охолодження та затвердіння внутрішніх частин Міранди. Проте планетологи вважають, що її внутрішні частини ще не повністю замерзли, а це свідчить про те, що Міранда продовжує охолоджуватися і, можливо, має відносно тонкий океан під своєю поверхнею навіть зараз. Дослідження відкриває нові можливості для розуміння геологічної історії супутників планет-гігантів та умов, які можуть підтримувати життя в нашій Сонячній системі.
Де ще знаходили підповерхневі океани?
🧊 Дослідники знайшли нові докази існування прадавнього океану під поверхнею карликової планети Церери з Головного поясу астероїдів — на них вказала крижана кора цієї планети.
🌊 Карликові планети Ерида та Макемаке з поясу Койпера за орбітою Нептуна теж можуть приховувати океани під поверхнею, хоча раніше такі віддалені планети вважали занадто холодними для цього.
🪐 У підповерхневому океані супутника Сатурна Енцелада запідозрили існування течій. Також на ньому знайшли сліди органічної синильної кислоти, а крига на поверхні його та супутника Юпітера Європи може захищати органічні молекули від згубної космічної радіації.