Рештки тварини галюцигенії, яка жила протягом кембрійського періоду 500 мільйонів років тому, вказали на поїдання нею реброплавів — морських тварин, схожих на медуз. Свою назву галюцигенія отримала за незвичну будову, адже мала червоподібне тіло з довгими кінцівками та шипами на спині. Досі про спосіб життя цієї тварини було відомо мало, але нове дослідження допоможе краще зрозуміти харчування цього виду та споріднених із ним тварин. Статтю з результатами опублікували на сайті препринтів bioRxiv.
Що дізналися про дивну доісторичну тварину?
Дослідник Гарвардського університету заново вивчив скам’янілості, знайдені в Канаді у 1977 році, які містили рештки перших описаних галюцигеній (Hallucigenia sparsa). Ці тварини з розміром до п’яти сантиметрів мали настільки дивну будову, що спершу науковці реконструювали її тіло догори ногами, сприйнявши голки за ноги.
У скам’янілостях науковець знайшов спинні голки, що вказували на сімох особин галюцигеній, а також сліди реброплава. Як вважає дослідник, після смерті реброплав опустився на дно, де ним харчувалися галюцигенії. Подібну роль в екосистемах виконують і сучасні родичі галюцигеній — тихоходи та оніхофори, які мешкають у підстилці тропічних лісів і харчуються органічними рештками.
Але дослідник не виявив у галюцигеній подібних на щелепи чи голки структур біля рота. Це може вказувати на те, що вони харчувалися, всмоктуючи рідкий вміст тіл організмів. У такому випадку реброплави та медузи були б відповідною їжею для галюцигеній, адже мають желеподібну текстуру. Такий спосіб харчування міг бути основним для цієї еволюційної гілки тварин, які відігравали важливу роль у розкладенні решток у придонних екосистемах кембрійського періоду.
Як рештки допомагають вивчати вимерлих тварин
🪱 На заході США знайшли скам’янілість багатощетинкового черв’яка, якого назвали на честь піщаного черв'яка Шай-Хулуда з романів Френка Герберта «Дюна».
🦎 У Намібії знайшли рештки вимерлого чотириногого хребетного, схожого на саламандру, який був найстрашнішим хижаком водойм пермського періоду.
🐳 А от вимерлий колосальний перуанський кит виявився не найважчою твариною в історії — повторний аналіз його решток показав, що він був меншим за попередні оцінки.