В англійських вівчарок знайшли ген, відповідальний за невиліковну спадкову хворобу — прогресивну атрофію сітківки, яка викликає руйнування клітин сітківки та втрату зору в собак. Знахідка допомогла науковцям розробити тест, який допоможе виявляти ген та передбачати, як схрещувати собак, щоб уникнути поширення хвороби. І хоч поки він розрахований лише на вівчарок, науковці продовжать роботу, щоб допомогти боротися із хворобою й у інших порід собак. Дослідження опублікували в журналі Genes.
Англійська вівчарка. PickPik
Чи це допоможе собакам?
Порівнюючи здорових вівчарок і тих, що страждають на хворобу, науковці виявили мутацію гена FAM161A, дві копії якої викликають захворювання. Крім того, з'ясувалося, що мутація доволі поширена і зустрічається у 14 відсотків собак породи англійська вівчарка. При цьому хвороба успадковується рецесивно — виявляється тільки тоді, коли цуценя отримує по мутованій копії гена від кожного з батьків. Якщо ж тільки в одного з них була така версія гена, то цуценя її передаватиме далі. Тому, щоб отримати здорових щенят, слід схрещувати хворих собак або носіїв мутованої копії зі здоровими собаками без мутованої копії.
Відбір зразків для тесту на наявність гена. The Canine Genetics Centre
Стежити за цим допоможе тест, який розробили науковці — він визначає, скільки копій гена має тварина й дає можливість передбачити появу хвороби. Дослідники радять проводити його до того, як собака матиме власних цуценят, адже хвороба середній вік появи симптомів хвороби складає близько п’яти років. Також вони вважають, що тест допоможе визначити, чи не є цей самий ген причиною втрати зору і в інших порід собак. Тоді його зможуть використовувати і для них.
Що ще відомо про генетику собак
🍗 Поширена серед лабрадорів мутація в одному гені пояснила їхню схильність до набору зайвої ваги, спричинивши сповільнений метаболізм та підвищений апетит.
🫀 А в людей та собак породи доберман виявили спільну мутацію, яка викликає більшу схильність до розвитку захворювання серця — дилатаційної кардіоміопатії.
👃 Але не все визначають гени: науковці виявили, що насправді порода лише на дев’ять відсотків визначає характер собаки. А також у собак різних порід будова носа та чутливість нюху не відрізнялися.