Команда астрономів підтвердила, що виявлена ще в 2008 велика планетарна туманність IPHASX J055226.2+323724 — газопилова оболонка, що лишилася від вибухової смерті зірки — належить розсіяному зоряному скупченню Мессьє 37. Тепер скупчення є третім, в якому вдалося відшукати такий об'єкт. Імовірно, туманність утворила зірка, майже втричі більша за Сонце. Після себе вона лишила білого карлика у центрі туманності. Стаття про відкриття доступна у вигляді препринта на arXiv.
Мессьє 37. Jim Mazur / Wikimedia Commons
Що знайшли?
Планетарну туманність також можна вважати стадією еволюції зірок — вона триває зазвичай від 5 до 25 тисяч років і являє собою оболонку зорі-гіганта, від якої лишилася газопилова хмара і білий карлик, що повільно охолоджуватиметься мільярди років. Планетарні туманності дають ключ до розуміння пізніх стадій зоряної еволюції та хімічного збагачення галактик. Однак у їхніх пошуках і дослідженнях астрономам заважають три проблеми: правильна ідентифікація для створення вибірки, складність виявлення точної відстані до них та мас зірок, що ці туманності утворили.
І для останньої проблеми гарним рішенням є пошук планетарних туманностей у шарових і розсіяних зоряних скупченнях, адже за популяцією зірок можна виявити і зорю-попередницю туманності. І команді астрономів з Мексики, Гонконгу та Британії завдяки спектрографу комплексу Великого Телескопа Канарських островів (Gran Telescopio de Canarias) вдалося підтвердити існування у скупченні Мессьє 37 (M37) планетарної туманності.
Композитне зображення скупчення, де виділено планетарну туманність. Fragkou et al., 2022
Це всього третя відома планетарна туманність у розсіяному скупченні. Зірку, що її утворила, оцінили у 2,8 маси Сонця, а вік туманності — у 78 тисяч років, що є найбільшим з відомих. Зараз від неї лишився білий карлик, який обертається із періодом у 0,4 доби.
Що це за скупчення?
M37 — це найяскравіше і найбагатше розсіяне скупчення у сузір'ї Візничого із зоряною масою у півтори тисячі сонячних та майже 5 тисячами пов'язаних між собою світил. Це добре вивчене скупчення середнього віку у п'ять мільйонів років, яке вперше виявили ще у 17 столітті. Вперше існування у ньому планетарної туманності запідозрили ще в 2008 році за знімками огляду неба IPHAS. У цій роботі астрономи представили нові дані променевих швидкостей, які підтвердили зв'язок туманності IPHASX J055226.2+32372 зі скупченням.
Червоним обведено планетарну туманність. Вона знаходиться у межах припливного радіуса скупчення (синім), майже точно у геометричному центрі. Fragkou et al., 2022
Вік знайденої туманності підіймає питання про вік їхнього існування загалом, адже будь-яка газопилова оболонка обмежується взаємодією із міжзоряним середовищем. З часом такі туманності розсіюються, однак всі знайдені у розсіяних скупченнях туманності сьогодні, схоже, уникли такої участі.
Що по собі лишають зірки
🛥️Нещодавно на планетарну туманність поглянув також «Джеймс Вебб» — подивіться на його знімок NGC 3132 з сузір'я Вітрила
💎А туманність Намисто роздивився «Габбл»
🐠Також «Габбл» побачив згасання планетарної туманності Ската, сфотографувавши її тричі