Угорські науковці з'ясували, що сприйняття собаками вовчого виття залежить від того, наскільки давня їхня порода. Так, представники найдавніших порід були більш схильні відповідати виттям на вовче виття, ніж сучасні породи, але це стосується переважно старших за п'ять років тварин. Дослідження опубліковане в журналі Communications Biology.
Darren Welsh / Unsplash
👋 Підпишіться на наш телеграм-канал! А ще у нас є ютуб 🎬
Як вовче виття пов'язане з собаками?
Гучне виття є доволі ефективним способом комунікувати на великих відстанях, що для таких соціальних та територіальних тварин як вовки (Canis lupus) стає у пригоді. Спілкуючись у такий спосіб, вовки можуть утворювати цілий хор, якщо на вовче виття відповідають інші члени зграї. Але виття характерне і для інших представників родини псових, зокрема для самих собак (Canis familiaris). І дослідники з Університету Лоранда Етвеша зацікавилися, як сучасні собаки, найближчі родичі вовків, сприймають вовче виття і чи взагалі на нього здатні ще реагувати після стількох тисячоліть поведінкових змін внаслідок одомашнення.
Як перевіряли сприйняття собаками виття?
Вчені припустили, що більш давні породи собак, які мають більше спільного з вовками, ніж сучасні, краще розумітимуть вовче виття і відповідатимуть на нього частіше. Тож вони залучили до дослідження 68 собак 28 різних порід, яких власники раніше помічали за виттям. Із них 17 належали до таких древніх порід як шіба-іну, сибірський хаскі та пекінес, а решта представляли сучасні породи, виведені за останні два століття. Собак із власниками по черзі поміщали у кімнату, де з динаміка протягом трьох хвилин звучав запис вовчого виття, і спостерігали за реакцією тварин.
Що відповіли собаки вовкам?
Половина собак так чи інакше зреагували на виття вокалізацією, але це не завжди було виттям у відповідь і часто супроводжувалося проявами тривожності. Більшість цих собак гавкали, привертаючи увагу власника, скиглили або гарчали, але чверть стала завивати. Найчастіше виття підтримували, як і очікувалося, собаки древніх порід, але старші за п'ять років. До того ж, ці собаки частіше демонстрували у процесі виття стресову поведінку. Імовірно, це через розпізнання сигналу, що його подавали вовки на записі, наприклад, як попередження про вторгнення на їхню територію. Це може також пояснити виявлену вікову залежність, оскільки старші собаки зазвичай боязкіші за молодших.
Науковці роблять висновок, що з віддаленням від вовків у процесі одомашнення собаки хоч і зберегли здатність до виття, але поступово втрачали його призначення як способу комунікувати з родичами.
Відеопрезентація дослідження, у якому порівняли реакцію собак давньої та сучасної породи на вовче виття. Family Dog Project Research Group
Більше вовчої науки:
🍖 історія собак могла початися із надлишку у древніх людей м'яса
🦌 самі ж вовки бережуть екосистему, зокрема через схильність полювати на слабких і старих тварин
🐺 утім, їхній внесок у функціонування екосистеми залежить ще й від особистих рис характеру
🦠 а на характер, як недавно з'ясувалося, впливає навіть інфікування вовків токсоплазмою, яка робить їх сміливішими.