Американські дослідники з'ясували, що вовки, інфіковані токсоплазмою, відрізняються сміливішою поведінкою та мають суттєво більші шанси стати лідерами зграї. Крім того, інфікованих ватажків, разом з їхніми зграями, частіше помічали на територіях, де висока щільність пум, які є остаточними господарями токсоплазми. Це призводить до ще частішого інфікування вовків. Результати дослідження опубліковані в журналі Communications Biology.
Steve / Pexels
Що це за паразити?
Toxoplasma gondii — це паразит з найпростіших, який спричиняє хворобу токсоплазмоз. Зазвичай вона перебігає легко, але гостра інфекція, що виникла під час вагітності, може призвести до ускладнень пологів, спонтанних абортів і мертвонароджень, а при порушенні роботи імунної системи може мати летальні наслідки. Паразит здатний інфікувати як людей, так і тварин. Проте люди, як і птахи, рептилії та різні ссавці — є проміжними господарями. Для статевого розмноження T. gondii потребує остаточного хазяїна, якими є представники родини котячих. Теплокровні тварини підхоплюють паразита з’ївши інфіковану тварину або проковтнувши ооцити T. gondii, що виділяються з фекаліями інфікованих котів.
Як впливає паразит на хазяїв?
Експериментальні дослідження показали, що хронічний перебіг інфекції, навіть у загалом здорових особин, може призвести до збільшення виробництва дофаміну і тестостерону. Ці гормональні зміни можуть спричинити підвищену агресію та ризиковану поведінку, через яку зростає імовірність того, що проміжний господар стане жертвою хижака з родини котячих, і, таким чином, паразит завершить свій життєвий цикл.
Однак роль T. gondii у процесах дикої екосистеми вивчена недостатньо. Одні з небагатьох досліджень, присвячених впливу інфекцій на поведінку диких ссавців, показали, що інфіковані токсоплазмою шимпанзе мають хворобливий потяг до сечі леопарда, а інфіковані гієни — підвищену сміливість, через яку вони частіше стають жертвами африканських левів. Команда зоологів з Університету Монтани зацікавилася, яким чином T. gondii впливає на сірих вовків (Canis lupus).
Яке дослідження вчені провели?
Вчені вивчали 256 зразків крові 229 вовків, зібрані за 26 років спостережень в Єллоустоунському національному парку. Всі зразки, зібрані з 1995 по 1999 рік були негативними, а потім у 2000 році три вовки дали серопозитивний результат. Кількість інфікованих тварин поступово зростала і з 2015 по 2020 рік складала вже 36,5 відсотків. Стать, колір шерсті та соціальний статус не впливали на ймовірність інфікування токсоплазмою.
Науковці не оминули й остаточних господарів T. gondii, якими у парку є пуми (Puma concolor). З 62 пум, перевірених на T. gondii, 51,6 відсотка були серопозитивними, при цьому в 1999-2004 роках носіями паразиту були 45 відсотків особин, а під час другого відбору в 2016-2020 роках кількість інфікованих пум зросла до 73 відсотків.
Тож яким був вплив токсоплазмозу на вовків?
Дослідники зіставили переміщення пум і вовків в Єллоустоуні. Виявилося, що на територіях, де пум багато, інфіковані токсоплазмою вовки зустрічалися вдесятеро частіше, ніж там, де щільність пум низька. Крім того, перевірка тварин, яких споживають обидва м'ясоїдні види, як-от лосів, показала, що всі вони були не зараженими. Отже, вовки інфікуються через прямий контакт із зараженими пумами або їхнім послідом, а не через споживання проміжних видів.
Окрім цього, вчені з'ясували, що інфіковані вовки в 11 разів частіше за неінфікованих покидають свої зграї у ранньому віці, стаючи ватажками новоствореної зграї. Інфіковані самці також у 46 разів частіше стають лідерами зграї, ніж неінфіковані.
Автори пояснюють результати тим, що наявність T. gondii може підвищувати у вовків рівень тестостерону, збільшуючи агресію під час взаємодії всередині зграї, тому таким вовкам легше стати лідерами. А якщо ватажок інфікований, його поведінка призводить до змінення поведінки решти вовків. Шукаючи запах котячих, лідер підвищує ймовірність, що неінфіковані особини зграї зустрінуть інфікованих пум або їхній послід, через що теж інфікуються. Крім того, неінфіковані вовки можуть наслідувати агресивну та ризиковану поведінку лідера зграї. Обидва шляхи збільшують шанси зараження вовка токсоплазмою.
Про те, як паразити, зокрема токсоплазма, маніпулюють поведінкою своїх хазяїв, ми писали в матеріалі «Сам не свій».