Біологія
Екологія
Біологія
Екологія

Вовки віддали перевагу полювати на старих та хворих на остеоартрит лосів

Схильність вовків полювати на слабких і старих тварин підтвердилася в дослідженні американських вчених. Аналіз вбивства лосів вовками за більш ніж тридцятирічний період показав, що ці хижаки мають вибірковість у полюванні, віддаючи перевагу старим особинам, а також тим, що страждають від остеоартриту. Результати також вказують, ця схильність до тварин з остеоартритом сприяє стриманню поширення хвороби в популяції лосів. Стаття, яка закликає до поміркованого підходу до регулювання чисельності вовків, опублікована в журналі Frontiers in Ecology and Evolution.

Вовк біля решток лося у нацпарку Айл-Роял. Rolf Peterson / MCT

Вовк біля решток лося у нацпарку Айл-Роял. Rolf Peterson / MCT

Навіщо перевіряти те, що вже відомо?

Багатьом ще з дитинства відоме твердження, що вовки — санітари лісу, оскільки регулюють та оздоровлюють популяцію здобичі, полюючи на хворих та старих тварин. Така вибірковість, звісно, не є абсолютною. Вважається, що вовки частіше живляться слабкими тваринами лише тому, що їх легше впіймати та менш ризиковано. Але й це може мати одразу кілька позитивних наслідків для популяції здобичі. З одного боку, у ній зменшується кількість заразних тварин і тварин із вродженими вадами, що перешкоджає поширенню шкідливих генів. З іншого — перевага старим особинам має не такий помітний негативний ефект на чисельність, ніж коли вовки однаково полювали б і на молодих, репродуктивно цінних особин. Всупереч тому, що все це звучить логічно й знайомо, твердження не були ретельно перевірені в дослідах. Тож цим зайнялися екологи Мічиганського технологічного університету.

Як стежили за функцією вовків у природі?

Вчені проаналізували, кого найчастіше впольовують вовки (Canis lupus) у Національному парку Айл-Роял, що в штаті Мічиган. Цього разу зосередилися лише на одному виді здобичі — звичайному лосеві (Alces alces). Науковці хотіли з'ясувати, чи частіше стають жертвами вовків старі лосі та ті, що хворіють на остеоартрит — незаразну вікову хворобу, при якій руйнується хрящ у суглобах кінцівок, і яка певною мірою визначається генетично. Якщо це справді так, то наступним питанням є, як це позначається на популяції лосів, зокрема, чи впливає на поширеність остеоартриту.

Протягом 1959-2007 років науковці щозими та щоліта обстежували з повітря та землі території нацпарку, щоб виявляти тіла померлих лосів. Кожний труп піддавали вивченню, щоб зрозуміти, від чого померла тварина, скільки їй було років і чи мала вона остеоартрит. Так вчені отримали змогу визначити, як впливали різні масштаби вбивства лосів вовками на подальшу частоту остеоартриту в популяції.

Як вовки вплинули на популяцію лосів?

В аналіз включили дані з 1975 року, які найповніше відповідали критеріям відбору, що стосувалися 1 571 трупа лося. Серед них остеоартрит виявили у 38 відсотків тварин, більшість із яких були старими (мали понад 10 років). 58 відсотків усіх тіл лосів мали сліди вполювання їх вовками, а поміж них 43 відсотки складали молоді особини (від 1 до 9 років). І результати вивчення вказують, що вовки справді мають певною мірою вибірковість у полюванні, віддаючи перевагу старим особинам. Дещо менш часто вони обирали особин, які молоді, але в них вже проявився важкий остеоартрит.

Ймовірність лосів бути вбитими вовком, у залежності від наявності та важкості остеоартриту. Зверху - молодих лосів, знизу - старих лосів. Sarah R. Hoy et al. / Frontiers in Ecology and Evolution, 2022

Ймовірність лосів бути вбитими вовком, у залежності від наявності та важкості остеоартриту. Зверху - молодих лосів, знизу - старих лосів. Sarah R. Hoy et al. / Frontiers in Ecology and Evolution, 2022

Частота остеоартриту в популяції теж виявилася пов'язаною із полюванням вовків. Так, після років, коли вовки полювали багато, серед мертвих лосів протягом наступних кількох років рідше зустрічався остеоартрит. Це свідчить, що хижаки могли тимчасово очистити популяцію від хвороби, завчасно вбивши лосів, які могли передати свої гени схильності до остеоартриту багатьом нащадкам.

Автори не виключають, що подібно до остеоартриту вовки можуть контролювати й інші хронічні захворювання у популяціях здобичі, на що слід звернути увагу в наступних дослідженнях. Вчені також вважають, що їхні результати свідчать проти поширеного інтенсивного полювання на вовків, оскільки окрім спірної обґрунтованості з моральної точки зору, втручання у природний процес регуляції вовками популяції здобичі може мати екологічні та еволюційні негативні наслідки. До того ж вовки можуть усунути необхідність у місцями розповсюдженому цілеспрямованому полюванні на копитних з метою зменшення поширеності серед них паразитів та хвороб.