Біологи зафільмували, як самець шимпанзе в неволі сам зробив дерев’яний інструмент і побарабанив ним по стінках свого вольєра. При цьому примат змінював вираз обличчя та скалив зуби, як під час вигуків, які шимпанзе використовують для спілкування одне з одним, а ритм ударів збігався зі звичним для вигуків ритмом. Це свідчить на користь гіпотези походження музики від таких вигуків і її початкового використання як засобу спілкування. Дослідження опублікували в журналі Annals of the New York Academy of Sciences.
Шимпанзе Аюму побарабанив палицею по стінці вольєра. Hattori et al. / Annals of the New York Academy of Sciences, 2026
Що дізналися про музикальні здібності шимпанзе?
У дикій природі шимпанзе (Pan troglodytes) барабанять по стовбурах дерев, щоб спілкуватися між собою, але такі демонстрації тривають лише декілька секунд. У неволі ж на шимпанзе не тиснуть хижаки та потреба шукати їжу, тому вони можуть демонструвати поведінку, яка обмежена в дикій природі. Тому науковці спостерігали за самцем шимпанзе Аюму, матір якого називали шимпанзе-«генійкою» за її здатність запам’ятовувати літери й цифри та спілкуватися з людьми. Аюму протягом років був об’єктом вивчення здібностей шимпанзе, а зараз його помітили за тим, що він спонтанно створив інструмент для того, щоб барабанити ним.
Під час того, як він барабанив інструментом по стінках вольєра, Аюму демонстрував два вирази обличчя: той, який шимпанзе використовують під час гри, і оголення зубів. Hattori et al. / Annals of the New York Academy of Sciences, 2026
Загалом дослідники зафіксували аж 89 послідовностей, у яких шимпанзе барабанив руками й ногами та дерев’яним інструментом, тягав його за собою вздовж стінки вольєра та кидав у кінці. У цих послідовностях Аюму чергував різні дії від двох до 14 разів, що свідчить про складну та структуровану демонстрацію. При цьому аналіз показав, що перехід від однієї дії до іншої був невипадковим, а навмисним, тобто шимпанзе хотів з їхньою допомогою щось донести. Коли Аюму використовував інструмент, щоб барабанити, то ритм ударів змінювався менше, ніж коли він використовував свої кінцівки. Але в загальному його «гра на барабанах» була ізохронною, тобто з однаковими проміжками між ударами, як це притаманно для західних шимпанзе, до яких належала його матір Аі.
- Шимпанзе у дикій природі навмисно обирають корені та стовбури дерев, які видають найгучніші звуки, щоб барабанити по них. Вони також можуть використовувати каміння, щоб звук поширився далі.
