Рештки давньоєгипетських писарів зберегли ознаки остеоартрозу — дегенеративної хвороби хряща, яка, ймовірно, розвинулась внаслідок їх регулярного і довгого перебування в одному положенні. Це перше у своєму роді дослідження, яке фокусується на залишках самих писарів, а не на їхніх статуях, іконографії чи документах, як зазвичай. Статтю опублікували в журналі Scientific Reports.
Статуї писаря високопоставленого сановника Нефера. Martin Frouz / Czech Institute of Egyptology, Charles University
Що дізналися про писарів?
Вчені досліджували скелети тридцяти писарів, що були поховані в некрополі в Абусірі, Єгипет, між 2700 і 2180 роками до нашої ери. Порівнявши їхні рештки з іншими дорослими єгиптянами чоловічої статі з того ж регіону та часового проміжку, науковці виявили, що писарі мали більше дегенеративних змін у кістках і суглобах. Ці ознаки фізичного стресу в колінах, стегнах і щиколотках можна пояснити тим, що писарі зазвичай працювали стоячи на колінах або сидячи зі схрещеними ногами. Хоча самі по собі такі пози не є важкими, ймовірно, саме щоденне їх повторення та дотримання мали негативний вплив на скелет.
Уражені остеоартрозом скронево-нижньощелепні суглоби одного з писарів. Petra Brukner Havelková et al. / Scientific Reports, 2024
Крім того, серед писарів була поширена дегенерація скронево-нижньощелепних суглобів. Причиною можуть бути інструменти для письма, які вироблялись з рослин родини ситникових (Juncaceae) самими писарями. Для цього вони мали розжовувати кінчик стебла, щоб він став схожий на пензлик, а коли він зношувався, його зрізали і доводилось жувати знову, що й призводило до зношення суглобів.
Ця знахідка вкотре нагадує про те, що тривала і повторювана фізична діяльність неминуче залишає сліди на кістках, про що важливо пам’ятати людям сучасності теж.
- Нещодавно науковці визначили склад суміші для муміфікації та навіть відтворили її запах. Цей аромат назвали «Запах вічності», а серед його компонентів є зокрема сосна, кедр, бджолиний віск, кориця та гвоздика.