Те, що більшості котів подобається смак тунця, виявилося обумовленим особливістю роботи рецепторів смаку умамі, що притаманний м'ясу. Котячі рецептори вкрай чутливі до амінокислоти гістидину та нуклеотиду інозинова кислота, які містяться у великій кількості в тунці, пише сайт журналу Science. Відповідна стаття опублікована у журналі Chemical Senses.
Який рецептор змусив котів уподобати тунців?
Коти відчувають смак їжі інакше, ніж люди, що обумовлено їхнім хижацтвом. Наприклад, вони не мають рецепторів, потрібних для відчуття солодкого смаку, оскільки не живляться солодкими продуктами. Натомість чи не єдиним смаком, який вони розрізняють, є м'ясний умамі — один із п'яти основних смаків у людини, разом із солодким, солоним, кислим та гірким. У людей відомо, що рецептор умамі кодується двома генами — Tas1r1 та Tas1r3. Попередні роботи вказували, що у котів є теж Tas1r3, але лише нове дослідження вчених Волтемського наукового інституту догляду за домашніми улюбленцями показало, що коти мають і другий ген.
Як працює котячий рецептор?
Але досліди свідчать, що всупереч однаковим генам, рецептори вловлюють амінокислоти та нуклеотиди, які формують смак, інакше, ніж у людей. Якщо у людей амінокислоти першими зв'язуються з рецепторами, а нуклеотиди посилюють смак, то у котів все навпаки. А випробування з 25 котами, яким пропонували воду з різним складом амінокислот і нуклеотидів, вказало, що коти набагато більш схильні споживати напій, який має більше умамі-речовин. Особливо їм сподобалася вода, у якій багато гістидину та нуклеотиду інозинова кислота, яких багато у тунці. Ці результати не лише пояснюють прихильність котів до риби, а й підказують, що імітацією його смаку можна покращити апетит вибагливих котів та зробити для них привабливішими гіркі таблетки.
Однак залишається відкритим питання, чому у котів розвинулася схильність до риби, зважаючи на те, що вони еволюціонували від пустельних котячих. Можливо, зміни в рецепторах відбулися вже після переселення котів до людських прибережних поселень.
- Нещодавно ми також розповідали, що кажани вампіри чутливі до смаку гіркого, хоча кров, якими вони живляться, не має такого смаку.