Пересадка нирки від одного пацієнта з ВІЛ іншому виявилася безпечною

Пересадка нирок від одного пацієнта з ВІЛ іншому виявилася безпечною, показало дослідження у 26 центрах трансплантації у США. Як встановили науковці, ризики ускладнень такої пересадки не перевищують ризики під час трансплантації від донорів без ВІЛ-інфекції. Це дозволить розширити доступ до донорських органів для людей з ВІЛ-інфекцією, які страждають на ниркову недостатність. Дослідження опублікували в журналі The New England Journal of Medicine.

Людські Т-лімфоцити, уражені ВІЛ (позначений жовтим). National Institute of Allergy and Infectious Diseases / Unsplash

Людські Т-лімфоцити, уражені ВІЛ (позначений жовтим). National Institute of Allergy and Infectious Diseases / Unsplash

Як перевіряли безпечність трансплантації?

Дослідники аналізували дані про пересадку нирок 198 пацієнтам, які отримали орган від донорів з ВІЛ-інфекцією або без неї. Основною вимогою для донорів була відсутність супутніх інфекцій та контрольована антиретровірусна терапія. За три роки після таких операцій рівень виживання пацієнтів без втрати трансплантованого органа був схожим в обох групах: 84 відсотки пацієнтів, що отримали нирку від донора з ВІЛ, та 81 відсоток тих, що отримали орган від донора без ВІЛ.

У групі людей, які отримали нирку від донора з ВІЛ-інфекцією, ризик сплеску інфекції був утричі вищим, ніж у тих, хто отримав орган від донора без ВІЛ. Але причиною більшості цих сплесків було недотримання антиретровірусної терапії. І науковці зафіксували лише один потенційний випадок, коли у пацієнта сталася ВІЛ-суперінфекція, тобто зараження іншим штамом ВІЛ. Такі результати вказують на безпечність такої трансплантації, що може значно зменшити смертність серед пацієнтів з ВІЛ, які очікують на донорську нирку.

Що відомо про терапію ВІЛ

💊 Уже сьома людина у світі вилікувалася від ВІЛ трансплантацією стовбурових клітин від донора з імунітетом до вірусу. Такий підхід застосували ще й тому, що пацієнт страждав на рак крові.

🦠 Для боротьби з вірусом імунодефіциту людини вирішили використати сам цей вірус, модифікувавши його таким чином, щоб він не шкодив клітинам, але витісняв з організму небезпечний штам ВІЛ. Такий підхід випробували на макаках.

🦙 Крихітні антитіла, або нанотіла, лам у поєднанні з людськими антитілами показали потенціал боротися з ВІЛ-інфекцією в дослідженні на мишах з «людською» імунною системою.

📚 Детальніше про те, які сучасні методи боротьби з ВІЛ існують та наскільки вони близькі до того, щоб стати постійною медичною практикою, — розповідаємо у нашому матеріалі «Приборкати демона».