Біологи виявили, що, хоч у домашніх собак розмір мозку відносно тіла на 24 відсотки менший за мозок вовків, одомашнення не могло стати єдиною причиною цього, як свідчить поширена теорія. Аналізуючи всю родину Псових, науковці побачили, що і в інших її представників зустрічається доволі малий відносно маси тіла мозок, хоч вони ніколи не піддавалися одомашненню. Тому дослідники закликають пошукати інші фактори зменшення мозку для одомашнених тварин. Результати дослідження опублікували в журналі Biology Letters.
У кого з псових ще маленький мозок?
Дослідження 25 видів псових, включно з 11 древніми породами собак, виявило, що єнотоподібний собака (Nyctereutes procyonoides) має найменший відносний розмір мозку серед псових. Відхилення розміру його мозку відносно маси тіла від середніх значень для інших представників родини у 2,5 раза більше за відхилення відносного розміру мозку домашніх собак.
Цікаво, що єнотовидний собака — єдиний вид псових, який впадає в сплячку. Науковці припускають, що саме тривалі періоди нестачі їжі під час сплячки можуть перешкоджати еволюції великого мозку через його постійні високі енергетичні потреби. Це свідчить, що сучасні уявлення про еволюційні зміни у тварин, надто сфокусовані на людині, й одомашнення може бути не таким значущим еволюційним фактором, як вважали раніше.
Що науковцям відомо про одомашнення собак
🐷 Одомашнення собак могло не сильно повпливати на розмір мозку, але точно вплинуло на його особливості, адже саме внаслідок нього ці тварини стали більш співчутливими, ніж інші домашні улюбленці, такі як мініпіги.
🐕 Також одним із наслідків одомашнення, як вважають науковці, є схильність собак до виляння хвостом. Вона могла виникнути через те, що люди люблять ритмічні рухи і обирати для одомашнення саме тих собак, які їх виявляли.
🗣 А от здатність розрізняти людей за голосами, яку також вважали притаманною одомашненим тваринам, могла виникнути набагато раніше — нею володіють і дикі вовки.
🧬 Деякі здібності одомашнених собак, як от розуміння команд, виявилися вродженими — принаймні 40 відсотків варіацій здібності розуміти вказівки та уважності до виразу обличчя людини закодовані у собачому геномі.