Мозок людини розбив щоденний досвід на «розділи», як у книзі, і кожен стосувався якогось місця або певної людини, показало дослідження мозкової активності добровольців. У ньому людям під час перебування в апараті МРТ читали історії, спостерігаючи за тим, які ділянки мозку в них активувалися. Як виявилося, межі «розділів» мозок розрізняв залежно від того, на чому була зосереджена увага — місці дії чи соціальній взаємодії між людьми. Це відкриття допоможе краще зрозуміти, як наш мозок обробляє інформацію та створює спогади, що може сприяти кращому навчанню. Результати дослідження опублікували в журналі Current Biology.
Чому почали вивчати сприйняття людиною власного досвіду?
Однією з властивостей людської пам’яті є епізодичність: ми здатні запам’ятовувати щось, а потім подумки повертатися до цього спогаду. Науковцям вже було відомо, що для забезпечення цього мозок створює критичні точки у спогадах, які дозволяють відрізнити їх один від іншого.
Однак досі було невідомо, як мозок розставляє ці точки та ділить безперервний потік нової інформації на окремі спогади. Наприклад, як людина, згадуючи випускний чи весілля, вихоплює з цілого дня найважливіші моменти. Дослідити це взялися науковці з Колумбійського університету в Нью-Йорку.
Що нового вдалося дізнатися про мозок?
Науковці припустили, що рамки спогадам надає контекст ситуації: місце, у якому перебуває людина, або люди, з якими вона в цей час спілкується. Щоб перевірити цю гіпотезу, вони створили аудіоісторії, кожна з яких поєднувала місце дії (ресторан, аеропорт, магазин або лекційний зал) і певну соціальну ситуацію (розставання, пропозиція одруження, ділова угода або романтична зустріч).
Перед прослуховуванням такої історії учасників просили фокусуватися на одному аспекті історії: або на місці дії, або на соціальній взаємодії. Як виявилося, коли учасники зосереджувалися на локації, їхній мозок розбивав історію на «розділи» разом з тим, як змінювалося місце дії. Це відстежили за змінами активності медіальної префронтальної кори, яка залучена у схематичному сприйнятті ситуацій.
Схожим чином діяли й люди у проведеному науковцями невеликому онлайн-експерименті, де вони прослуховували ті самі аудіоісторії з проханням зосереджуватися на місці події чи певній соціальній взаємодії. Їх просили відзначити, коли закінчувалася одна історія та починалася інша. Коли учасники фокусувалися на соціальній взаємодії, то вони відзначали початок історії з початком цієї взаємодії, наприклад, пропозицією одруження чи діловою угодою.
Чим дослідження допоможе звичайним людям?
Знаючи, як наш мозок запам’ятовує інформацію, люди зможуть ефективніше навчатися, наприклад, пов’язуючи якусь послідовність подій із певним місцем. Також це допоможе викладачам і письменникам подавати інформацію так, щоб отримати якнайбільше уваги від студентів і читачів.
Що уже відомо про сприйняття мозком часу
🕐 У людському мозку знайшли нейрони, які відповідають за сприйняття часу й активуються для відтворення епізодів з пам'яті. Так науковці пов’язали ділянки мозку, відповідальні за пам’ять і сприйняття часу.
🧠 Також у людей виявили відповідальну за суб’єктивне сприйняття часу ділянку мозку — супрамаргінальну звивину. Як виявилося, її активність впливає на те, як ми оцінюємо тривалість подій.
🐀 А пацюки виявилися здатними відстежувати плин часу та навіть оцінили точність свого сприйняття. Це виявилося у дослідженні, в якому пацюки мали виконувати дію з певною періодичністю, і чим точнішими були, то більшу винагороду отримували.