У канадських сім’ях, де спілкуються двома мовами, матері удвічі сильніше вплинули на опанування мов і розвиток мовлення у дітей, ніж тати. Це пов’язали з тим, що матері проводять більше часу з дитиною. Досі вважалося, що важливим є вибір стратегії сімейного мовлення — чи будуть обоє батьків двомовними, чи кожен використовуватиме «свою» мову, але виявилося, що особистий вплив батьків важливіший за стратегію. Такі результати допомагають краще зрозуміти, як діти навчаються мовлення та як можна допомогти їм освоїти одразу дві мови. Дослідження опублікували в журналі Child Development.
Матері більше за татів вплинули на вивчення мови дітьми-білінгвами. GIPHY
Чим науковців зацікавив вплив батьків на вивчення дітьми мови?
На вивчення мови та розвиток мовлення у дітей впливає їхнє мовне оточення, тобто те, наскільки часто вони чують мову, читають нею та спілкуються. У двомовних або білінгвальних сім’ях мовне оточення може бути розподілене 50 на 50, коли дитина приблизно порівну стикається з обома мовами, але частіше це співвідношення зсувається у бік однієї чи іншої мови внаслідок впливу родини чи оточення у дитячому садочку.
Для подолання цього та покращення освоєння дитиною обох мов психологи пропонують різні підходи спілкування з дитиною. Найпопулярнішим є «один із батьків — одна мова», коли між собою батьки спілкуються обома мовами, але до дитини кожен говорить тільки однією. З одного боку, це допомагає дитині розмежувати дві мови й уникати плутанини, але з іншого такий підхід може значно зсувати співвідношення мовного оточення до однієї з мов. Щоб дослідити, чи справді так відбувається, науковці з Університету Конкордії провели дослідження у франкомовній провінції Канади, Квебеку.
Як проводили дослідження та що з’ясували?
Науковці провели опитування 281 двомовної родини з дітьми віком від 4 до 31 місяця у Монреалі, найбільшому місті Квебеку. У двомовних родинах спілкувалися такими парами мов: французька й англійська, французька й мова місцевих етнічних меншин та англійська й мова місцевих етнічних меншин. Дослідники використовували анкету для оцінки мовного середовища дітей за частотою використання обох мов батьками, вибором стратегій сімейного мовлення та тим, наскільки часто дитина стикалася з обома мовами впродовж життя.
Як виявилося, внесок батьків у мовне оточення дітей значною мірою залежав від того, якою мовою вони спілкуються з дитиною. Такий підхід пояснив близько половини всіх змін у здатності дитини опановувати мови. Натомість вибір стратегії сімейного мовлення пояснив лише близько шести відсотків таких змін. Так науковці не змогли знайти більш ефективної стратегії серед тих, які використовували двомовні сім’ї: «один із батьків — одна мова», «обидва з батьків білінгви», «один із батьків білінгв, а інший спілкується однією мовою» та «одна мова вдома, а інша — в садочку».
При цьому вплив матерів на мовне оточення дітей був удвічі сильнішим, ніж вплив татів. Науковці пояснили це тим, що навіть у менш консервативних сім’ях діти все ще більше часу проводять із матерями. Крім того, такий ефект був сильно вираженим у сім’ях, де матері спілкувалися мовою етнічних меншин, адже вони могли відчувати більшу відповідальність і необхідність передати цю мову та культуру своїм нащадкам. Також важливим була стабільність у мовному оточенні дитини, тобто постійно однакове співвідношення між мовами, які вона чула, що покращувало засвоєння обох мов дітьми.
Як це вплине на виховання дітей-білінгвів?
Відкриття науковців показує, що обрана стратегія сімейного мовлення може відігравати меншу роль, ніж вважалося раніше. Натомість варто враховувати коли, чому та як довго кожен з батьків спілкується з дитиною певною мовою. А для успіху популярного підходу «один із батьків — одна мова», обоє батьків мають проводити з дитиною приблизно однакову кількість часу. Це полегшить одночасне вивчення двох мов дітьми-білінгвами.
- Як виявили науковці, навіть у віці чотирьох місяців діти з двомовних сімей вже мали вищу активність у ділянках мозку, залучених в обробці мови, ніж діти з інших сімей.
- А от сюсюкання з немовлятами, як з’ясувалося, не надто відрізняється між різними мовами — артикуляція та висота звуків є подібною у представників різних культур.