Спілкування дорослих із немовлятами виявилося подібним у представників різних культур. Зокрема, це стосується висоти звуків та артикуляції, йдеться у статті журналу Nature Human Behaviour, де автори порівнювали особливості сюсюкання з дітьми у носіїв 36 мов з усього світу.
Jonathan Borba / Unsplash
Дорослі люди схильні підлаштовувати манеру розмови залежно від віку співрозмовника. З немовлятами вони зазвичай сюсюкатися (хоча риси такого спілкування помітили навіть у кажанів), і в попередніх дослідженнях вдалося виокремити риси такого сюсюкання. Наприклад, люди часто підвищують тональність голосу і сповільнюють вимову. Але у новій роботі вчені Орхуського університету з нідерландськими й американськими колегами з'ясовували, чи є ці риси універсальними для всіх культур людей. Для цього вони провели метааналіз 88 наукових досліджень з усього світу, які стосувалися особливостей спілкування дорослих з немовлятами на 36 мовах.
Результати свідчать, що частота звуків, мелодія та артикуляція під час спілкування з немовлятами були подібними у дорослих різних культур. Але відмінності теж були і полягали у різниці між вимовою голосних звуків при розмові з дорослими й дітьми. Імовірно, носії мови, у якій більше різних голосних, приділятимуть більше уваги їхній вимові, щоб розвивати у маляти навички їх розрізнення.
Вчені також звернули увагу на те, як змінюється спілкування з дітьми у процесі їхнього розвитку. І з'ясували, що тональність, артикуляція та тривалість голосних звуків із часом уподібнюються до дорослого спілкування. Водночас такі особливості як чіткість вимови голосних та характерна інтонація є більш сталими. Схоже, дорослі інтуїтивно підлаштовуються під рівень немовляти таким чином, щоб сприяти кращому його засвоєнню спілкування, але це слід перевірити у наступних роботах.