Людиноподібні мавпи подражнили одне одного. Це може бути примітивним гумором

Людиноподібних мавп — шимпанзе, бонобо, орангутанів і горил — застали за грайливим дражненням одне одного, під час якого тварини тицяють, лоскочуть та іноді крадуть від своїх товаришів. Науковці припускають, що ці пустощі можуть бути ранньою еволюційною передумовою почуття гумору, тому допоможуть науковцям зрозуміти розвиток цієї важливою у людському суспільстві риси. Про це повідомляє New Scientist. Стаття вчених вийшла у журналі Proceedings of the Royal Society B.

Двоє горил граються. Max Block

Двоє горил граються. Max Block

Чому гумор шукали у людиноподібних мавп?

Гумор, який складає вагому частину спілкування у людей, ґрунтується на соціальному інтелекті — здатності передбачати дії інших, а також розпізнавати та оцінювати порушення цих очікувань. Зрештою, майже всі жарти зводяться до неочікуваного повороту в кінці історії. Однак своєрідною простою формою жартів є і грайливі дії-дражнилки, які у людей вперше з'являються ще у віці восьми місяців. Наприклад, діти у такому віці можуть грайливо протягувати батькам річ, а тоді відтягувати руку, порушуючи їхнє очікування.

Людиноподібні мавпи, які є найближчими приматами до людей, теж мають форму соціального інтелекту і граються одне з одним. Також існували окремі свідчення про дражнення у них, наявність якого може вказувати на передумови гумору ще в спільного предка людей та людиноподібних мавп. Тож вчені Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Каліфорнійського університету в Сан-Дієго вирішили підійти до питання більш систематично. Вони проаналізували грайливу поведінку бонобо (Pan paniscus), орангутанів Pongo abelii, горил (Gorilla gorilla та Gorilla beringei) і шимпанзе (Pan troglodytes) у німецькому зоопарку.

Як дражнилися тварини?

Із 75 годин відео та 504 подій взаємодії приматів вчені вирізнили 142 випадки дражнення в грайливій та спокійній обстановці у всіх видів. Загалом їх розділили на 18 типів, як-от тицяння, штурхання, смикання за шерсть, перешкоджання руху та крадіжка. Ці дії часто були провокативними, односторонніми та повторюваними, що відповідає дражненню. При цьому той, хто дражниться, часто дивився в обличчя тому, кого дражнить, явно очікуючи на реакцію. Якщо її не слідувало, то він зазвичай посилював дражнення, наприклад, тицяв сильніше.

Грайливе дражнення у людиноподібних мавп. Isabelle Laumer, PhD / Youtube

Вчені припускають, що доброзичливе дражнення, як і гра, допомагає укріпити соціальні зв'язки, а також перевірити соціальні кордони між членами групи. Те, що його виявили у всіх сучасних людиноподібних мавп, зокрема в людини, вказує, що поведінка могла бути присутня і в останнього спільного предка цих приматів, що жив 13 мільйонів років тому. Але можливо, що вона ще давніша, для визначення чого слід поспостерігати й за іншими приматами.

  • Раніше у шимпанзе виявили ще одну поведінку, яку вважали притаманною лише людям — показування предмета просто заради привернення уваги до нього. Тоді шимпанзе Фіона простягла руку з листочком, щоб показати його своїй матері.